Справа № 11- 859/2010 Головуючий у І інстанції – Кантур А.М.
Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України. Доповідач – Карнаух А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді – Навозенко Л.С.
суддів – Карнауха А.С., Сердюка О.Г.
з участю прокурора – Надточій О.О.
потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника потерпілого – ОСОБА_3
захисника – ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мала Олексіївка Згурівського району Київської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий водієм КП Шевченківського району м. Києва, не одружений, раніше не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за частиною 2 статті 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 1080 грн. та 46500 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
Постановлено стягнути з приватного акціонерного товариства „Просто-страхування” на користь ОСОБА_1 2550 гривень за завдану засудженим моральну шкоду.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за їх безпідставністю.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 81 КПК України.
На користь держави, в особі науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернігівській області, стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1946,5 гривень.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 залишено, підписка про невиїзд.
Зараховано ОСОБА_5 в строк відбуття основного покарання час перебування його під вартою з 13.11.2009 року по 16.11.2009 року.
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він, близько 20 години 11.11.2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на вулиці Миру села Миколаївка Прилуцького району, керував автомобілем ВАЗ-21013 номерний знак НОМЕР_1, (в напрямку центру даного населеного пункту від автодороги Київ-Суми) і в районі будинку
№ 42 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який рухався в попутному напрямку, в результаті чого останній був смертельно травмований та помер на місці ДТП.
В апеляції засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію своїх дій, доведеності його вини в скоєнні інкримінованого злочину, просив вирок суду змінити, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі статті 75 КК України, без застосування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В обґрунтування доводів апеляції, послався на визнання свої вини, повне відшкодування потерпілій ОСОБА_2 завданої шкоди, позитивну характеристику з місця проживання та роботи, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність іншої професії крім водія, яка є єдиним джерелом існування та утримання родини.
Потерпіла ОСОБА_2, вважаючи призначене судом покарання ОСОБА_5 таким, що не відповідає особі засудженого внаслідок суворості, в поданій апеляції вказала аналогічні прохання, які зазначені в апеляції засудженого.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеності винуватості засудженого в скоєнні злочину, кваліфікації його дій та призначеного покарання, порушив питання про скасування вироку суду та постановлення нового в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7
Обґрунтовуючи апеляцію, прокурор зазначив, що суд не врахувавши душевні страждання потерпілого, належним чином не мотивував часткове задоволення позовних вимог останнього, щодо відшкодування завданої немайнової шкоди.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію з викладених в ній підстав, потерпілих та засудженого, котрі підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого, задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку, який не оспорюється в апеляції, про доведеність винуватості ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та вірно кваліфікував ці дії за частиною 2 статті 286 КК України, що також ніким не оскаржується.
Відповідно до вимог частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Згідно зі статтею 75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, при призначенні покарання на строк не більше п’яти років позбавлення волі може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Місцевий суд повною мірою врахував конкретні обставини справи, дані про особу засудженого і призначив останньому покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, але необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Суд першої інстанції також належним чином перевірив обґрунтованість позовних вимог та встановивши, що внаслідок винних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_1 були завдані душевні страждання, в зв’язку з загибеллю його сина, із врахуванням вимог розумності і справедливості правильно визначив розмір відшкодування немайнової шкоди, який компенсує моральні страждання потерпілого.
За таких обставин доводи засудженого ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_2 про суворість призначеного покарання є безпідставними, а апеляція прокурора про неправильність вирішення цивільного позову такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
Порушень вимог кримінально-процесуального та кримінального закону, які були б безумовною підставою для скасування постановленого у справі рішення, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5, залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року, щодо ОСОБА_5, залишити без зміни.
СУДДІ:
А.С. Карнаух Л.С. Навозенко О.Г. Сердюк