АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-779/2010 Головуючий в 1 інстанції – Білоус М.В.
Категорія – ч. 1 ст. 129 КК України Доповідач – Борисенко І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Борисенка І.П.
суддів – Антипець В.М., Мельниченка Ю.В.
при секретарі - Семко Т.Ф.
з участю прокурора – Щербака О.В.
засудженого - ОСОБА_1
захисника-адвоката - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора Сухоноса А.В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року.
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Л. Сорочинці Прилуцького району, мешканець АДРЕСА_2, з середньою освітою, який ніде не працює, не одружений, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 129 ч.1 КК України на 5 місяців арешту.
Як встановив суд, 19.12.2009 року близько 20-ї години ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прибув до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, де на ґрунті постійно виникаючих сімейно-побутових сварок, тримаючи в руках предмет схожий на пістолет, який був спрямований в бік ОСОБА_3, погрожував її вбивством і вона сприймала його дії, що давали підстави реально побоюватись здійснення цих погроз.
В апеляції, старший помічник Прилуцького міжрайонного прокурора, не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого злочину просить вирок змінити у зв’язку з порушенням, при його написанні вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема, у вступній частині вироку не вказано, що ОСОБА_1 14.07.2010 року судимий Прилуцьким міськрайонним судом за ст. 125 ч. 2 КК України до 1 місяця 14 днів арешту, що є порушенням ст. 333 КПК України.
В свою чергу, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок Прилуцького міськрайонного суду скасувати, та постановити новий вирок, яким виправдати його за ч. 1 ст. 129 КК України. Вказує, що будь-якого пістолету під час сварки з ОСОБА_3 він не мав, а отримав його лише після того як змінив ОСОБА_4 на чергуванні по охороні об’єкту, як і не встановлено, що сама потерпіла могла бачити через дверне вічко предмет схожий на пістолет. Наголошує, що судом не враховано, що згідно ст. 89 КК України він вважається не судимим, позитивно характеризується і сама потерпіла звернулася з заявою про відсутність до нього будь-яких претензій.
Заслухавши доповідача; думку прокурора, який просив подані апеляції задовольнити частково, а вирок суду скасувати та направити справу прокуророві на додаткове розслідування у зв’язку істотним порушенням кримінально-процесуального закону та однобічністю і неповнотою досудового слідства; засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які в судовому засіданні змінили свої вимоги та просили вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню, вирок суду – скасуванню, а справа поверненню Прилуцькому міжрайонному прокурору на додаткове розслідування у зв’язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що 19.12.2009 року з дочкою ОСОБА_5 їздив до дідуся й бабусі в с. Лісові Сорочинці, там був храм. Ввечері вони повернулись додому і він привіз дочку додому, було холодно, вони змерзли, він подзвонив у двері, а ОСОБА_3 відмовилась відкривати, тому він постукав у двері, але остання дверей не відкрила. Оскільки двері броньовані, то не було чутно, що ОСОБА_3 йому казала, тому він подзвонив їй на мобільний телефон і вони спілкувались по мобільному. З його боку в сторону ОСОБА_3 жодних погроз вбивством та демонстрації зброї не було. Оскільки додому йому було далеко їхати, а була вже пізня година, тому він вирішив заступити на чергову зміну з вечора. ОСОБА_4, який є його напарником по роботі, вийшов та передав йому кобуру з травматичним пістолетом і вони між собою спілкувались. В той час приїхали працівники міліції по виклику ОСОБА_3, а тому він дав пояснення, після чого його відпустили.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2009 року дільничним інспектором міліції Прилуцького МВ УМВС винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом хуліганських дій та погрози фізичною розправою за заявами громадянок ОСОБА_3 та ОСОБА_6
Стаття 100 КПК України передбачає нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної справи, у тому числі, і скасування постанови слідчого, у разі безпідставної відмови в порушенні кримінальної справи. При цьому постанова прокурора повинна відповідати вимогам ст.130 КПК України, зокрема, в ній зазначається посада особи, що виносить постанову та її прізвище.
15 березня 2010 року в порядку ст. 227 КПК України була винесена постанова про скасування постанови дільничного інспектора міліції від 24 грудня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи.
У вступній частині даної постанови особою, яка її складає зазначено Прилуцького міжрайонного прокурора Ляшенка В.П. Однак, вказана постанова підписана заступником Прилуцького міжрайонного прокурора.
Таким чином, дана постанова Прилуцького міжрайонного прокурора винесена за підписом не уповноваженої на те особи, а тому її не можна вважати законною та такою, що має юридичну силу.
Згідно ст.6 п.11 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 227 КПК України, вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв’язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому КПК України, є для цих органів обов’язковими.
Однак, ці вимоги закону органом досудового слідства проігноровані та не виконані.
Так, з матеріалів справи (а.с. 57) вбачається, що 12 липня 2010 року дана кримінальна справа прокурором направлялась органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.
У зв’язки з цим, прокурором були дані певні вказівки, які необхідно було виконати при додатковому розслідуванні.
Органом досудового слідства, дані вказівки прокурора були проігноровані і з невідомих причин не виконані і про причини невиконання вказівок не було зазначено.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України допит неповнолітнього свідка до чотирнадцяти років проводиться в присутності педагога, а при необхідності – лікаря, батьків чи інших законних представників.
Однак, як убачається з матеріалів кримінальної справи (а.с. 20) допит малолітньої ОСОБА_5, 2002 року народження проводився лише в присутності матері ОСОБА_3, яка по матеріалам справи є потерпілою. Малолітня дитина є залежною від матері і зацікавлена в дачі показань, які необхідні матері.
Заяви потерпілої ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_6 (а.с. 36-37) адресовані до правоохоронних органів не містять в собі будь-яких даних про погрозу вбивством зі сторони ОСОБА_1
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.129 КК України були допущені істотні порушення норм кримінально-процесуального законодавства, що у всякому випадку тягне за собою скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування.
В ході додаткового розслідування належить усунути вказані недоліки по справі та у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.
Між тим органи досудового слідства не дотримались цих вимог закону, обґрунтували свій висновок лише на показаннях потерпілої ОСОБА_3 та похідних від цих показань.
У відповідності до вимог ст. 327 КПК України обвинувальний вирок постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, тобто висновки суду повністю підтверджені матеріалами справи, які перевірені в судовому засіданні.
У порушення цих вимог, а також роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року з послідуючими змінами „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” суд не дав аналізу усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях засудженого, свідків та джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що досудове слідство проведено неповно, поверхово та однобічно, внаслідок чого залишилися недослідженими обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, на що не звернув уваги суд при її судовому розгляді.
Колегія суддів вважає, що під час досудового слідства були допущені такі істотні порушенні кримінально-процесуального закону, які виключають можливість постановлення вироку.
Оскільки неповнота та недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні та з метою виключення сумнівів з приводу достовірності наявних доказів, справу слід направити для проведення додаткового розслідування, в процесі якого слід встановити місцезнаходження предмету схожого на пістолет, яким ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3 Необхідно провести огляд місця події, встановити наявність броньованої двері в квартирі АДРЕСА_1 та провести відтворення події з метою встановлення обзору видимості через дверне вічко на сходову площадку; встановити та допитати всю слідчо-оперативну групу, яка виїзжала на місце події по виклику потерпілої ОСОБА_3, допитати ОСОБА_4, який передав травматичного пістолета ОСОБА_1; необхідно провести очні ставки ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_3
Крім того, як орган досудового слідства, так і суд першої інстанції не з’ясували всіх даних про особу ОСОБА_1, безпосередньо щодо наявності в останнього судимостей.
Встановлення зазначених вище обставин має істотне значення для підтвердження чи спростування обвинувачення, яке пред’явлене ОСОБА_1
При необхідності провести інші слідчі дії та з урахуванням зібраних доказів прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365-369, 374, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора та апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду від 07 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити Прилуцькому міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити той же – підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Борисенко І.П. Антипець В.М. Мельниченко Ю.В.