Справа № 10-316/2010 р.                Головуючий у І інстанції –   Малиш В.В.  

Категорія - ст. 186 ч. 2 КК України.                            Доповідач –   Сердюк О.Г.  

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

  30 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:  

  головуючого судді –           Сердюка О.Г.  

суддів –               Антипець В.М., Григор’євої В.Ф.  

з участю прокурора –        Дремлюги С.О.  

слідчого -                             Кубрака Д.О.  

обвинуваченого –                 ОСОБА_1  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова Марченка О.В. на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2010 року, -  

            В С Т А Н О В И Л А:  

  Цією постановою відносно:  

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. В.Дирчин, Городнянського району Чернігівської області, громадянина України, з повною загально-середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,  

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,  

суд відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.  

  Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 2 грудня 2010 року, у вечірній час, знаходячись поблизу будинку № 30 по вул. Дундича у м. Чернігові вдарив рукою в область голови ОСОБА_3, від чого вона впала на землю та відкрито викрав гаманець з грошима у сумі 109 грн., документи, 21 долар США, що належить останній.  

14 грудня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_1 знаходячись біля зупинки громадського транспорту „Бобровиця” по вул. Шевченко в м. Чернігові, застосовуючи до ОСОБА_4 насильство, яке не є небезпечним для її життя та здоров’я, відкрито викрав належну їй сумочку в якій знаходились гроші в сумі 600 грн., мобільний телефон марки „LG”, вартістю 400 грн., чим спричинив останній матеріальну шкоду.  

Приймаючи рішення про відмову в обранні запобіжного заходу, взяття під варту, місцевий суд послався на те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, проживає разом з матір’ю, братами та вітчимом і в матеріалах справи відсутні будь-які дані про його наміри ухилитися від слідства та суду або перешкодити встановленню істини по справі.  

  Не погоджуючись з даною постановою суду, помічник прокурора м.Чернігова Марченко О.В., який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить  скасувати постанову, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд але в іншому складі суду. Свої доводи  обґрунтовує тим, що суд приймаючи рішення про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, не врахував те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має постійного місця проживання, що свідчить про те, що перебуваючи на волі  може перешкодити встановленню об’єктивної істини по справі та залишити місце  проживання.  

  Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, слідчого Кубрака Д.О., який повідомив, що ОСОБА_1 добровільно з’явився в міліцію із явкою з повинною і не ухиляється від слідства, обвинуваченого, який просив залишити постанову суду в силі, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.  

  Відповідно до вимог ст. 148 КПК України, запобіжні заходи є заходами процесуального примусу, які застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.  

  Відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд вказав на відсутність можливостей ОСОБА_1 ухилитися від слідства та суду і перешкоджати встановленню істини по справі, що є цілком обґрунтованим з огляду на поведінку обвинуваченого.  

  При відмові в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1   , місцевим судом не було допущено   порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судового рішення, і з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання,  

проживає разом з матір’ю, братами та вітчимом, суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в обранні ОСОБА_1   саме такої міри запобіжного заходу  як взяття під варту.  

    На думку судової колегії, сама тяжкість обвинувачення та суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, не свідчить про небезпеку ухилення від правосуддя. Будь – яких даних про те, що ОСОБА_1 може перешкодити встановленню істини по справі та ухилитись від слідства та суду по справі не має.  

  За таких обставин постанова суду є законною, обґрунтованою та належно мотивованою і зміні чи скасуванню вона не підлягає.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 165 -2, 382 КПК України, колегія суддів, -  

  У Х В А Л И Л А   :  

  Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова Марченка О.В. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2010 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 – без змін.  

    Судді:  

О.Г. Сердюк В.Ф. Григор’єва В.М. Антипець