Справа № 10-247/2010 Головуючий у 1 інстанції : Іващенко А.І.
Категорія: кримінальна Доповідач : Борисенко І.П.
УХВАЛА
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
05 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Борисенка І.П.
суддів: Акуленко С.О., Антипець В.М.
з участю прокурора Стойки З.Б.
затриманого - ОСОБА_1
захисника – адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляціями ОСОБА_1 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня та 11 жовтня 2010 року.
ВСТАНОВИЛА:
08.10.2010 року до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області надійшла апеляція ОСОБА_1 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2010 року за якою його скарга про визнання нечинним Наказу №1509/5 від 12.07.2010 року Міністерства Юстиції України про видачу (екстрадицію) його з України до Російської Федерації залишена без задоволення.
Постановою Новгород-Сіверського районного суду від 11 жовтня 2010 року апеляцію на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2010 року за якою його скарга про визнання нечинним Наказу №1509/5 від 12.07.2010 року Міністерства Юстиції України про видачу (екстрадицію) його з України до Російської Федерації ОСОБА_1 залишити без задоволення визнана такою, що не підлягає розгляду, оскільки подана з пропуском передбачених ст. 347 КПК України строків, а клопотання про відновлення строків в апеляції відсутнє.
ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить постанову суду від 11.10.2010 року скасувати та розглянути справу в його присутності. Наголошує, що свою апеляційну скаргу на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 23.09.10 року він подав 30.09.10 року працівнику СІЗО при свідках, у визначений законом строк для подачі апеляції. Просить скасувати постанову Новгород-Сіверського районного суду від 23 вересня 2010 року, якою залишено без задоволення його скаргу про визнання нечинним Наказу №1509/5 від 12.07.2010 року Міністерства Юстиції України про видачу (екстрадицію) його з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності. Наголошує, що було порушено його право на захист, йому не було надано можливості приймати участі у дебатах та ознайомитись з матеріалами справи, постанову видано на українській мові, яку він погано розуміє. Вказує, що з 1995 його року проживає в України, має дружину та житло, навчався в українському університеті, як учасник першої Чеченської війни був амністований, а так як зараз влада змінилася, то він став учасником між кланових разбірок і на нього повісили злочин якого він не скоював, а тому він боїться повертатися до Російської Федерації.
Згідно ч. 6 ст. 349 КПК України апеляція на постанову судді, винесену в порядку, передбаченому ст. 468 КПК України, подається у строки, встановлений у цій статті, і розглядається за правилами, встановленими статтею 382 КПК України.
Як видно з супровідного листа, який ОСОБА_1. додав до своєї апеляції, її було подано через начальника Новгород-Сіверського СІЗО 30 вересня, в свою чергу рішення він отримав 24 вересня, про що в справі є розписка, а тому колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Заслухавши доповідача; пояснення затриманого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали свою апеляцію та просили визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду та скасувати Наказ про екстрадицію ОСОБА_1 виходячи з тих міркувань, що такий Наказ повинен видаватися Генеральною прокуратурою України, а не Міністерством юстиції України, а тому відповідно і просили визнати зазначений Наказ визнати не чинним; думку прокурора про необґрунтованість поданої апеляції та залишення постанови суду без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляції виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 452 КПК України центральними органами видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
Генеральна прокуратура України є центральним органом щодо видачі (екстрадиції) обвинувачених (підозрюваних) у справах на стадії досудового слідства, а Міністерство юстиції України щодо підсудних (засуджених) у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку.
Екстрадиційною перевіркою не встановлено обставин, передбачених ст. 57 Конвенції, ст. 466 КПК України, які б виключали можливість видачі (екстрадиції) ОСОБА_1 з України до Російської Федерації, а тому на підставі зробленої перевірки винесено Наказ №1509/5 від 12.07.2010 року про його видачу. Даний документ виданий на підставі відповідних положень Європейської конвенції про видачу правопорушників та чинного законодавства України, та є законним і обґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи (а.с. 42-44) кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2. ст. 228 КК Російської Федерації знаходиться в провадженні Надтеречного районного суду Чеченської Республіки Російської Федерації і 17 січня 2008 року щодо нього була винесена постанова про зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту. 26 лютого 2008 року провадження у кримінальній справі було зупинено у зв’язку з ухиленням підсудного ОСОБА_1 від явки до суду та оголошено його розшук. 18 травня 2009 року підсудний ОСОБА_1 був оголошений у міжнародний розшук.
За таких підстав, доводи ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про неправомірність виданого Наказу про екстрадицію є нікчемними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 знаходиться в провадженні суду і в такому випадку центральним органом щодо видачі особи (екстрадиції) є безпосередньо Міністерство юстиції України, а не Генеральна прокуратура України про що стверджують ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2.
Згідно положень ст. 468 КПК України при розгляді скарги про видачу особи (екстрадицію) суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).
За таких обставин, суд першої інстанції не досліджуючи питання про винуватість ОСОБА_1 та законність процесуальних рішень, вірно дійшов висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 про його екстрадиції та відмовив у її задоволенні.
Доводи на які посилається затриманий ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення та були б підставами для його скасування, у справі не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 379, 382, 468 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2010 року задовольнити.
Постанову Н-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2010 року про визнання апеляції ОСОБА_1 такою що не підлягає розгляду скасувати та визнати апеляцію ОСОБА_1 на постанову Н-Сіверського районного суду від 23 вересня 2010 року такою, що підлягає розгляду.
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2010 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання не чинним та таким що не підлягає виконанню Наказу Міністерства юстиції України про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності – без змін.
судді :
Борисенко І.П. Акуленко С.О. Антипець В.М.