1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7191/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 51, 53 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Шульга Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 7 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Метон Трейдінг» про зміну підстав звільнення, стягнення заборгованості по грошових коштах та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» про зміну підстав звільнення, стягнення заборгованості по грошових коштах та моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював водієм на ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» з 2 січня 1997 року.
25 грудня 2009 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням з 28 грудня 2009 року, яка була зареєстрована на підприємстві. Того ж дня ним подана заява про надання відпустки за власний рахунок, така відпустка була надана йому з 28 грудня 2009 року по 1 січня 2010 року та згідно заяви поданої 4 січня 2010 року - з 4 січня 2010 року по 15 січня 2010 року. На його звернення та прохання до адміністрації підприємства провести розрахунок при звільнені та видати трудову книжку на підставі раніше поданої ним заяви йому було відмовлено.
Просив суд стягнути з ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» на його користь 5800 грн. заборгованості по заробітній платі.
В ході судового розгляду позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, обгрунтовуючи тим, що питання про відпустки за власний рахунок були погоджені з керівництвом підприємства, і саме з їх ініціативи були запропоновані такі відпустки, оскільки для нього не було роботи, яку він повинен виконувати. 19 травня 2010 року позивач отримав листа від відповідача, в якому повідомлялось про те, що він звільнений за прогули без поважних причин. Вважає таке формулювання неправильним, оскільки він повинен був бути звільненим за власним бажанням з 28.12.2009 р.
Зазначені дії ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» завдали також і моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн. та обґрунтовує тим, що він та його сім»я з вини відповідача знаходяться в скрутному матеріальному стані, весь час він нервує та вживає заспокійливі ліки.
Остаточно просив змінити формулювання підстав звільнення з роботи з ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» із звільнення за прогул без поважних причин, ст. 40 п. 4 КЗпП України» на звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України і дату звільнення на день вирішення справи в суді. Також просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6 962 грн. 65 коп., середньомісячну заробітну плату за грудень 2009 року в сумі 1 392 грн. 53 коп., і на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та 1 000 грн. на відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 7 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_6 з роботи у ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» із звільнення по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин на звільнення по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 28 грудня 2009 року.
Стягнуто з ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» на користь ОСОБА_6 6 283 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з затримкою видачі трудової книжки та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 6 783 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» на користь держави судовий збір в сумі 662 грн. 83 коп., 8 грн. 50 коп. за вимогу стягнення завданої моральної шкоди та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а в сього 191 грн. 33 коп.
Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів та неправильного їх визначення, відповідно до встановлених судом обставин правовідносин між сторонами, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не відкликав свою заяву про звільнення з 28.12.2009 р. за власним бажанням, а тому звільнення його по п. 4 ст. 40 КЗпП України з 17.05.2010 р. є незаконним. Відповідно з цієї дати слід нараховувати середньомісячний заробіток, що підлягає до стягнення за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права.
З матеріалів справи вбачається і встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу № 11-к від 27.01.1997 р. позивач був прийнятий на роботу на посаду водія (а.с. 24).
Відповідно до наказу № 61 від 15.12.2009 р., згідно поданої заяви, позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати з 15.12.2009 р. по 25.12.2009 р.( а.с. 17, 19).
25.12.2009 р. позивач подає відповідачу заяву з проханням звільнити його з роботи за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) з 28.12.2009 р. ( а.с. 2).
Відповідно до наказу № 65 від 28.12.2009 р., згідно поданої заяви, позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати з 28.12.2009 р. по 08.01.2010 р.( а.с. 18, 20).
Згідно ч.2 ст. 38 КЗпП України та роз»яснень, що містяться в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року з наступними змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів», якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Тобто дія трудового договору вважається продовженою.
Таким чином, позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем включно до 11.01.2010 р., враховуючи термін відпустки без збереження заробітної плати та вихідні дні.
З наведеного випливає, що подавши 28.12.2009 р. заяву про надання відпустки, позивач фактично відкликав свою заяву від 25.12.2009 р. про звільнення його з роботи за власним бажанням і відповідно у адміністрації відповідача були відсутні правові підстави звільнити його з роботи також і на підставі поданої заяви від 20.01.2010р., де зазначена була лише вимога про проведення розрахунку і видачу трудової книжки (а.с.3).
Листами від 14.01.2010 р., 25.01.2010 р. та 15.03.2010 р. адміністрація відповідача повідомляла позивача про необхідність надати пояснення про причини відсутності на робочому місці і попереджала про можливість звільнення за прогули ( а.с. 22, 23, 55).
Наказом № 21-к від 17.05.2010 р. позивач був звільнений з роботи з 11.01.2010 р. на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України ( за прогули без поважних причин) (а.с. 76).
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України та роз»яснень, що викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції, в порушення наведених вище норм матеріального і процесуального права, дійшов помилкового висновку, що дії адміністрації ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» по звільненню позивача з роботи за прогули без поважних причин є неправомірними і безпідставно задовольнив позовні вимоги.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції як ухвалене при неповно з»ясованих обставинах, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Метон Трейдінг» задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 7 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Метон Трейдінг» про зміну підстав звільнення, стягнення заборгованості по грошових коштах та відшкодування моральної шкоди.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Скіць