АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7023/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 30, 36 Савранський О.А.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Бондаренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхово-будівельна міжгосподарська пересувна механізована колона» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхово-будівельна міжгосподарська пересувна механізована колона» 9 жовтня 2009 р. звернулося в суд із позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків. В позовній заяві зазначалося, що відповідно до наказу № 11 товариства від 1 листопада 2004 р. ОСОБА_6 працювала на посаді комірника і за нею рахувалися товарно - матеріальні цінності товариства. Наказом № 31 від 28 грудня 2008 р. відповідачку було звільнено з посади з підстав, передбачених ч. 1 ст. 40 КЗпП України, але товарно-матеріальні цінності вона не передала.
2 січня 2009 р. відповідачка шляхом обману забрала трудову книжку і не повертає її.
6 та 26 лютого 2009 р. на її адресу були направлені листи про необхідність передачі товарно-матеріальних цінностей, але ОСОБА_6 їх проігнорувала.
Наказом директора від 18 лютого 2009 р. було створено комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей товариства.
В результаті проведення інвентаризації з 19 по 23 лютого 2009 р. була виявлена відсутність товарно-матеріальних цінностей товариства на суму 49 759,77 грн., без врахування розукомплектованих механізмів: за № 38 – вертикально-свердлильний станок, №44 – асфальтоукладчик, № 51 – бензоколонки, № 35 – трайлер. Були також понесені затрати, пов’язані з проведенням інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які складають 1 281,75 грн.
Тому позивач просив стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхово-будівельна міжгосподарська пересувна механізована колона» завдані матеріальні збитки в сумі 51 103,52 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2010 р. задоволено частково позовні вимоги, стягнуто з ОСОБА_6, на користь ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхово-будівельна міжгосподарська пересувна механізована колона», завдані матеріальні збитки в сумі 49 759,77 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 497,60грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну в якій просить про його скасування і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь товариства 49759 грн. 77 коп. та судових витрат по справі повинно бути скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині вимог виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 шкоди, заподіяної товариству, позивач послався на вимоги ст. ст. 3, 22, 118, 119, 1166, 1187 ЦК України. При цьому вимоги ст. 1187 ЦК стосуються підстав відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Задовольняючи позов, суд керувався вимогами ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 134 КЗпП України та мотивував застосування вказаних норм трудового законодавства у відповідності до правил ст. 214 ЦПК України.
При цьому суд не врахував вимоги ст. ст. 10, 11 ЦПК України, якими передбачена змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, зокрема положення цих норм про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та про те суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Змінюючи самостійно, не за заявою позивача, підстави позову, суд послався на ч. 1 ст. 134 КЗпП України.
Між тим, вказана норма закону містить тільки одну частину і 9 пунктів, якими встановлено випадки повної матеріальної відповідальності працівників за заподіяну ними шкоду підприємству, установі, організації.
За яким з пунктів зазначеної статті суд поклав на відповідачку відповідальність за заподіяння шкоди в рішенні суду не вказано.
Суд послався в рішенні на те, що згідно з ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків, при цьому у повному розмірі при одержанні ними цінностей і за разовими документами.
Разовим документом передачі ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей товариства суд вважав Акт передачі основних засобів ТОВ К-Шевченківський ШМПМК станом на червень (дата нерозбірлива) 2007 р., що міститься в матеріалах справи (а. с. 109), підписаний відповідачкою.
Проте з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на належних доказах по справі, позивач не надав суду, зокрема і апеляційного суду, переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Так, позивач не надав суду посадову інструкцію комірника, яким ОСОБА_6 працювала у позивача з виконанням інших обов’язків, та не довів в ході розгляду справи те, що до її обов’язків, як комірника, входило зберігати чи охороняти основні засоби товариства, зокрема ті, які перебувають поза межами матеріально-технічного складу, а саме: ремонтна майстерня з адміністративним приміщенням, приміщення для стоянки автомашин, бульдозер, автобус, 9 автомобілів КАМАЗ, асфальтозмішувач, трансформаторна підстанція, асфальтоукладчик та інше майно, з якого вартість установки для миття, пилезбирача, котла бітумного, насосу бітумного, двох сушильних барабанів, газоаналізатора, вертикального сверлильного станка, бензоколонки, трайлера, станції СО в сумі 495290 грн. 60 коп. стягнута судом з відповідачки на користь товариства.
Ті ж матеріали, які містилися у складі, як видно з вказаного вище акту, були передані ОСОБА_6 як «матеріально-технічний склад» без зазначення переліку і кількості матеріалів, що знаходилися у складі.
З матеріалів справи, зокрема з пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 також вбачається, що частина механізмів і матеріальних цінностей, вартість яких суд стягнув з відповідачки, знаходяться на території товариства і в даний час та були включені до акту інвентаризації як відсутні помилково, а частина таких механізмів була розукомплектована ще задовго до передачі цих товарів по акту ОСОБА_6
Суд не прийняв до уваги і ту обставину, що інвентаризація, за результатами якої відповідачка притягнута до матеріальної відповідальності, була проведена майже через 2 місяці після її звільнення та без її участі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди, суд не звернув увагу і не дав оцінки тій обставині, що згідно з відомістю нестачі матеріалів відповідно до акту інвентаризації по складу товариства (а. с. 15) нестача матеріалів станом на 23 лютого 2009 р. складала лише 469 грн. 17 коп.
А згідно з відомістю по основних засобах станом на вказану дату (а. с. 14) вартість розукомплектованих товарів і механізмів вказана як взагалі відсутніх. Так, в цій відомості значиться вартість трайлера 6398 грн. 75 коп. і зазначено, що в ньому відсутнє колесо в зборі, однак в позові ставиться питання про стягнення вартості всього трайлера, а не відсутньої його частини, вартість відсутньої частини трайлера не встановлена. Аналогічно відносно бензоколонки, вертикального сверлильного станка, станції СО.
До того ж, позивач не надав суду жодних доказів про реальну вартість матеріалів і механізмів, про стягнення яких просить суд. Зокрема не надано доказів про рік придбання таких матеріалів і механізмів, термін їх експлуатації, вартості з урахуванням проценту зносу. З наданої апеляційному суду копії додатку № 4 до протоколу загальних зборів трудового колективу товариства від 7 квітня 2000 р. видно, що станом на 1 січня 2000 р. вартість того ж трайлера також становила 6398 грн. 75 коп. Отже його вартість за 9 років згідно з бухгалтерським обліком у товаристві не змінювалась, незважаючи на знос.
Крім того, з приводу нестачі товарно-матеріальних цінностей у складі товариства проводилася перевірка прокуратурою К-Шевченківського району і постановою помічника прокурора від 27 квітня 2010 р. в порушенні кримінальної справи було відмовлено з підстав, передбачених п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Виходячи з наведеного і враховуючи те, що товариством з ОСОБА_6 договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, що не заперечував представник товариства в ході розгляду справи в апеляційному суді, цінності, що знаходяться у матеріально-технічному складі товариства, їй згідно з актом від червня 2007 р. по переліку і кількості не передавалися, вартість матеріалів і механізмів, про стягнення якої просив позивач, належним чином позивачем не визначена і не обґрунтована, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для покладення на відповідачку матеріальної відповідальності за нестачу матеріальних цінностей немає.
Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь товариства 49759 грн. 77 коп. заподіяної шкоди та судових витрат і ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині вимог позивача.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхово-будівельна міжгосподарська пересувна механізована колона» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 49759 грн. 77 коп. та судових витрат по справі скасувати.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхово-будівельна міжгосподарська пересувна механізована колона» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 49759 грн. 77 коп. та судових витрат по справі відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф. Магда