АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-807/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. ст.185 ч.2, 289 ч.2, 198, 70, 71 КК України Безверхий І.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Охріменка І.К., Пальонного В.С.
за участю прокурора Свищ Л.А.
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора Дудка С.В., засудженого ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий, останній раз 06.11.2009 року Звенигородським районним судом за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.2, 289 ч.2 КК України, і йому призначене покарання:
- за ст.185 ч.2 КК України – три роки позбавлення волі;
- за ст.289 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України – 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_3 у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано покарання за вироком Звенигородського районного суду від 06.11.2009 року і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше неодноразово судимий
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України, і йому призначено покарання у вигляді одного року і 6 місяців позбавлення волі.
Цивільного позову і судових витрат по справі немає.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджений за те, що 02.04.2010 року близько 0 год.50 хв. таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно викрав автомобільний акумулятор з автомобіля "ВАЗ-2102", д/н НОМЕР_1, який стояв біля під’їзду № 1 будинку № 42 по вул. Чигиринській в м. Черкаси, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 на суму 420 гривень.
Він же, повторно, 02.04.2010 року близько 1 год. ночі таємно, умисно, з корисливих мотивів, незаконно заволодів автомобілем "ВАЗ-2107", д/н НОМЕР_2, вартістю 14446 грн.08 коп., що належить потерпілому ОСОБА_6, який знаходився біля будинку № 46 по вул. Чигиринській в м. Черкаси, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Після цього, ОСОБА_3 переїхав на вказаному автомобілі на вул. Пушкіна в м. Черкаси, де передав його ОСОБА_4 для подальшого продажу.
ОСОБА_4 засуджений за те, що 02.04.2010 року близько 2 год., завідомо знаючи, що ОСОБА_3 заволодів автомобілем "ВАЗ-2107", д/н НОМЕР_2 незаконним шляхом, заздалегідь не обіцяючи, з метою подальшого збуту придбав безоплатно у ОСОБА_3 вказаний автомобіль, після чого в період з 02.04.2010 року по 04.04.2010 року зберігав на території власного домоволодіння по АДРЕСА_1 та використовував для власних поїздок. 04.04.2010 року близько 16 год. 50 хв. біля перехрестя вулиць Ватутіна та Чехова в м. Черкаси ОСОБА_4 був затриманий працівниками міліції і вказаний автомобіль був у нього вилучений.
На вирок суду прокурором, що приймав участь у розгляді справи в суді 1 інстанції, подана апеляція, в якій він не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду скасувати в частині призначеного обом засудженим покарання, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ст.185 ч.2 КК України – 3 роки позбавлення волі, за ст.289 ч.2 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК України – 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та на підставі ст.71 КК України – 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_4 за ст.198 КК України призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Так зазначив в апеляції прокурор.
В решті вирок суду прокурор просить залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог прокурор спирається на те, що при призначенні покарання суд не в повні мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, особи обох засуджених, які раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, судимості не зняті і не погашені, належних висновків вони не зробили і знову вчинили умисні злочини.
Засуджений ОСОБА_3 відкликав свою апеляцію.
Засуджений ОСОБА_4 апеляцію на вирок суду не подавав.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення засуджених, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинах ґрунтується на зібраних у справі доказах, які перевірені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Ні фактичні обставини справи, ні доведеність вини, ні кваліфікація дій засуджених ніким із учасників процесу не оспорюється.
Призначаючи покарання обом засудженим суд врахував характер та тяжкість вчинених злочинів, особи обох засуджених, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання і вірно дійшов висновку про можливість їх виправлення за умови ізоляції від суспільства.
Призначене покарання відповідає вимогам ст.ст.65, 70, 71 КК України, належним чином обґрунтовано застосування вимог ст.69 КК України щодо ОСОБА_3, призначене покарання знаходиться в межах санкції статтей Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання обох засуджених та недопущення вчинення ними нових злочинів.
Залишаючи апеляційні вимоги прокурора без задоволення, колегія суддів виходить з того, що прокурором належним чином не обґрунтовано призначення більш суворого покарання, не обґрунтовано з яких підстав і чому слід застосувати часткове складання призначених покарань за ст.70 КК України та наявні інші недоліки апеляції, які впливають на законність апеляційних вимог.
Таким чином, апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.10.2010 року щодо засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно
Суддя
М.І.Суходольський