АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11 – 715/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст.286 ч.3 КК Вітер Л.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменка І.К.
суддів Суходольського М.І.,Пальонного В.С
за участю прокурора Свищ Л.А.
засудженого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора Христинівського району Резніка В.А. на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 02.07.2010 року, яким
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1, молдаванин, громадянин України, з серед- ною освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, меш-
канець АДРЕСА_1, зареєстрований
в АДРЕСА_2, раніше не судимий
засуджений за ч.3 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 3 роки та зобов’язано його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 змінений з утримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено його з-під варти із зали суду.
Стягнуто з цивільного відповідача на користь потерпілого ОСОБА_8 60 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з засудженого на користь держави судові витрати по справі в розмірі 300 грн.48 коп.
Вирішена доля речових доказів по справі, відповідно до положення ст.81 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 26.05.2008 року, близько 17 год., керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_1 із закріпленим напівпричепом контейнеровозом Шмітц, державний номер НОМЕР_2, рухаючись зі сторони м.Вінниці в напрямку автодороги Київ-Одеса на 530 км 200 м автодороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка, неподалік с.Орадівки Христинівського району Черкаської області, грубо порушуючи п.п.2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України, проявивши неуважність та не дотримуючись безпечної дистанції, здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля ВАЗ 2102, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, який зупинився для здійснення повороту ліворуч, в результаті чого вказаний автомобіль ВАЗ 2102 виїхав на зустрічну смугу руху де відбулося зіткнення з автомобілем МАН 10.224, державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_9, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ВАЗ 2102: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 отримали тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала їх смерть.
В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні ним зазначеного злочину та правильності кваліфікації скоєного, просить вирок скасувати, внаслідок м’якості призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у вигляді шести років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В обґрунтування своєї апеляції прокурор посилається на тяжкість наслідків, які настали внаслідок скоєння цього злочину, а саме загибелі двох осіб. Крім того, в апеляції звернуто увагу на те, що судом при призначенні покарання не враховано ті обставини, що ОСОБА_6, перебуваючи на підписці про невиїзд, змінив своє місце проживання та ухилявся від суду, в зв’язку з чим перебував у розшуку та що матеріальну шкоду потерпілому відшкодовано не засудженим, а цивільним відповідачем ОСОБА_12
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, підтримавшого дану апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, які просили залишити вирок без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляції.
Зокрема, винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, підтверджується показаннями засудженого, потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про обставини вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, даними протоколів відтворення з їх участю обстановки та обставин події, а також підтверджується даними протоколу огляду ДТП та схемою до нього, даними протоколів огляду транспортних засобів, які зіткнулися під час цієї пригоди, даними висновків авто технічної та судово-медичної експертиз та іншими доказами, наведеними у вироку.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч.3 ст.286 КК України, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та тяжкість наслідків, які настали в результаті скоєного, дані, які характеризують засудженого з позитивного боку, та обставини, які пом’якшують його покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю цього злочину, відшкодування повністю потерпілому матеріальної шкоди та частково моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., знаходження на його утриманні малолітньої дитини-дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Крім того, судом враховано і думку потерпілого ОСОБА_8 про призначення ОСОБА_6 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання.
Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив злочин по необережності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість відбування засудженим покарання без ізоляції його від суспільства та призначив його таким, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таке покарання буде відповідати положенню ст.50 КК України та дасть можливість ОСОБА_6, перебуваючи на волі, якнайшвидше відшкодувати потерпілому частину завданої моральної шкоди, яка залишилася ще невідшкодованою.
При таких обставинах, доводи апеляції прокурора щодо м’якості призначеного засудженому покарання та постановлення нового вироку з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 під час розгляду даної справи ухилявся від суду не ґрунтується на матеріалах справи, так як судом встановлено, що засуджений не з’являвся в судове засідання з об’єктивних для цього причин.
Крім того, намагання цивільним відповідачем по справі ОСОБА_12 відшкодувати потерпілому матеріальну та моральну шкоду свідчить про спільну мету, як цивільного відповідача, так і засудженого відшкодувати завдані останнім збитки потерпілому, а тому є безпідставним посилання в апеляції прокурора на те, що є необґрунтованим вказівка суду, як на пом’якшуючу відповідальність обставину, відшкодування засудженим спричиненої ним матеріальної шкоди.
Крім того, в апеляції прокурора зазначено про те, що він просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити покарання, не вказавши за яким саме кримінальним законом.
Враховуючи наведене, підстав для скасування вироку, які наведені в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію прокурора Христинівського району залишити без задоволення, а вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 2 липня 2010 року стосовно засудженого ОСОБА_6 залишити без змін.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя: І.К.Охріменко