У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2010 року в справі за позовом акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі філії «Південно-Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2010 року позов АТ «Банк «Фінанси і кредит» в особі філії «Південно-Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1.о стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси і кредит» заборгованість по кредиту в розмірі 49069,55 грн., що являється еквівалентом 4477,19 євро, пеню в розмірі 2000 грн., а всього 51069,55 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі філії «Південно-Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 510,70 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 630,70 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що згідно п. 2.2 Договору термін дії відновлюваної кредитної лінії вважається
Справа № 22-2075/2010 Головуючий в 1 інстанції: Олексюк Г.Є.
Категорія: 19, 27 Доповідач: Демянчук С.В.
продовженим на кожні наступні 24 місяці, якщо не пізніше, ніж за 30 днів до моменту закінчення терміну дії відновлюваної кредитної лінії жодна зі сторін не заявить письмово про його припинення.
Будь-яких заяв про припинення договору зі сторони позивача до неї не надходило, так само і вона не зверталася до позивача з подібними заявами, тому термін дії даного Договору закінчиться лише 31 липня 2012 року.
Оскільки термін виконання її зобов’язань по Договору не настав, заявлені позивачем вимоги є передчасними, а тому не підлягають до задоволення.
Крім того вказує, що при зверненні до суду з позовом банк не врахував всі проплати, що здійснені нею в якості погашення боргу за кредитним договором. Також не було надано банком належного розрахунку суми нарахованих відсотків договору та пені.
Тому просила рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Банк «Фінанси та кредит» у задоволенні позову до ОСОБА_1
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях, АТ «Банк «Фінанси та кредит» вказує, що висновки суду першої інстанції є правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, її представник підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, яку просили задовольнити.
Представник АТ «Банк «Фінанси та кредит» апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що оскільки відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договорами кредиту не виконала, тому підлягає до стягнення сума залишку боргу, сума пені та нарахування по відсотках.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтується на вимогах закону., зокрема узгоджується з положеннями ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту № 016-КV/001238.
У відповідності до пунктів 3.2.1 та 4.3 позичальник зобов’язується щомісячно, протягом місяця, що передує за поточним, робити погашення розміру позичкової заборгованості (суми виданих кредитних ресурсів), що утворилася за станом на поточну дату нарахування відсотків та позичальник зобов’язаний сплачувати відсотки щомісяця, у день нарахування відсотків. Сплата відсотків здійснюється банком шляхом списання суми відсотків із поточного рахунку, а у випадках недостатності коштів на рахунку – до 25 числа місяця, наступного за поточним, позичальник зобов’язаний погасити заборгованість шляхом внесення коштів на картковий рахунок.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 та виписки з карткового рахунку за період із 01.07.2008 року по 07.10.2010 року, відповідачем порушено умови кредитного договору у березні 2009 року.
Також, пунктом 3.2 кредитного договору позичальника зобов’язано цілком повернути кредитні ресурси і сплатити відсотки за користування кредитом до 31 липня 2010 року.
З виписки покарткового рахунку вбачається, що станом на 02.-8.2010 року заборгованість по кредитному договору відповідачем в повному об'ємі не погашена та складала 4619 , 98 Євро.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони.
Однак, будь-яких належних та заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду доказів , ОСОБА_1 суду не надала.
Доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на законність прийнятого судового рішення, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду.
У зв’язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.