Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,
апелянта, представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу ДВС Радивилівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Радивилівського районного суду від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до Відділу ДВС Радивилівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 13 листопада 2009 року, який ОСОБА_1 і ОСОБА_3 уклали на його користь, він є власником 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1.
Посилаючись на ці обставини позивач вважав, що місцевий суд відмовив йому у задоволенні його позову про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту необґрунтовано і просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною 4 ст. 334 ЦК України у теперішній редакції визначено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, право власності у набувача за договором дарування нерухомої речі відповідно до чинного законодавства виникає з моменту державної реєстрації договору дарування.
Державна реєстрація договору про відчуження майна та державна реєстрація права власності на нерухому річ є окремими видами реєстрації.
Державна реєстрація правочинів проводиться на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671 , відповідно до п. 2 якого реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться комунальними підприємствами БТІ на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 , з огляду на положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року.
Під час розгляду даної справи судом безспірно встановлено, що укладений 13 листопада 2009 року відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 договір дарування 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (до накладення на нього обтяження), 13 листопада 2009 року приватним нотаріусом зареєстрований у встановленому законом порядку у державному реєстрі під № 2969 (а. с. 4-5 зв.).
Отже, відповідно до цього ОСОБА_2 як набувач за договором дарування набув право власності на подаровану йому нерухомість з моменту державної реєстрації нотаріусом договору дарування, незважаючи на те, що після укладення цього договору він не зареєстрував своє право на набуту нерухому річ (його частину) у комунальному підприємстві БТІ.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
З урахуванням викладених обставин та вимог закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що в місцевого суду не було достатніх правових підстав відмовляти позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.
Через це ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 334 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Радивилівського районного суду від 25 жовтня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Відділу ДВС Радивилівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту задовольнити частково.
Виключити з актів опису й арешту майна № 329354 і № 329355 від 12 лютого 2010 року, складених Відділом ДВС Радивилівського районного управління юстиції, 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 Рівненської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: