№4-4374\10
П О С Т А Н О В А
27 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого – судді Білоцерківця О.А.,
при секретарі - Вершняка В.М.,
з участю прокурора – Рудика І.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1. на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1. звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою та просить суд скасувати постанову від 25.10.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника Київського СІЗО ДДУУПВП в місті Києві та Київській області ОСОБА_2. та діючого начальника вказаної установи Шейкіна І.В. ознаки злочину передбаченого ч.3 ст.371 КК України , винесену помічником прокурора міста Києва Рудиком І.В.
З посиланням на ст.ст. 236-1, 236-2 КПК України скаржник просить скасувати зазначену постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Заслухавши думку прокурора, який вважав оскаржувану постанову такою, що винесена у відповідності до вимог закону, попередньо вивчивши матеріали перевірки щодо відмови в порушенні кримінальної справи, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.236-1 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови, чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Скаргу подано за підсудністю, належною особою, у строки, передбачені Кримінально – процесуальним кодексом України.
Суд, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, у відповідності до вимог ст.236-2 КПК України перевіряє дотримання при відмові в порушенні кримінальної справи вимог ст.99 КПК України щодо винесення відповідної постанови лише за відсутності підстав для порушення кримінальної справи.
Висновок про відсутність підстав для порушення кримінальної справи повинен ґрунтуватися на результатах достатньо повної та об'єктивної перевірки доводів заявника, а постанова повинна бути обґрунтованою ( мотивованою).
Як вбачається з матеріалів перевірки ОСОБА_1. звернувся до Генеральної прокуратури України із зверненням щодо законності його тримання у Київському СІЗО та можливості протиправних дій колишніх та діючих працівників Київського СІЗО.
Під час перевірки прокурор дотримався вимог ст.22 КПК України щодо проведення повної, всебічної та об’єктивної перевірки по встановленню обставин справи. Надані суду матеріали вказують на проведення достатніх та належних заходів по встановленню обставин, які є предметом перевірки.
Під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_1. тримається у Київському СІЗО з 30.04.2010 р. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29.04.2010 р. строк тримання ОСОБА_1. під вартою продовжено до 16 місяців, тобто до 09.07.2010 р.
Відповідно до повідомлення Генеральної прокуратури України від 28.07.2010р. кримінальна справа №49-2603 за обвинуваченням ОСОБА_1. 21.06.2010 р. передана до Верховного Суду України для визначення підсудності.
23.06.2010 р. Верховний Суд України направив вказану кримінальну справу до Апеляційного суду м. Києва.
13.08.2010 р. Апеляційний суд м. Києва звернувся до Верховного Суду України з клопотанням повторно визначити підсудність даної кримінальної справи, оскільки відповідно до п.6 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Кримінальну справу з додатками Апеляційний суд м. Києва на час визначення підсудності залишив у себе на зберіганні.
02.09.2010 р. Верховний Суд України визначив підсудність за Оболонським районним судом м. Києва.
З пояснень ОСОБА_1. вбачається, що 29.04.2010 р. Апеляційний суд м. Києва продовжив строк тримання його під вартою до 09.07.2010 р. Оскільки передана Генеральною прокуратурою України кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1. була прийнята до провадження судді Оболонського районного суду м. Києва лише 30.09.2010 р. період з 09.07.2010 р. до моменту прийняття справи до провадження ОСОБА_1. вважає таким, що відбувся без вмотивованого рішення суду. Тому перебування кримінальної справи у канцелярії Верховного Суду України, Апеляційного суду м. Києва та Оболонського районного суду м. Києва не вважається підставою тримання під вартою.
З пояснень начальника Київського СІЗО ДДУУПВП в м. Києві та Київської області Шейкіна І.В. вбачається, що 30.04.2010 р. до Київського СІЗО із Львівського СІЗО прибув ув’язнений ОСОБА_1., якого було затримано 09.03.2009 р. Генеральною прокуратурою України на підставі постанови від 22.12.2008 р. Печерського районного суду м. Києва та обрано міру запобіжного заходу постановою від 10.03.2009 р. Печерського районного суду м. Києва.
29.04.2010 р. постановою Апеляційного суду м. Києва строк тримання під вартою ОСОБА_1. було продовжено до 16 місяців, тобто до 09.07.2010р.
30.06.2010 р. на адресу Київського СІЗО надійшло повідомлення від 22.06.2010 р. Верховного Суду України про направлення кримінальної справи до Апеляційного суду м. Києва.
16.08.2010 р. на адресу Київського СІЗО надійшло повідомлення від 13.08.2010 р. Апеляційного суду м. Києва про те, що відповідно до п.6 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України та з проханням повторно визначити підсудність кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1. 02.09.2010 р. Верховний Суд України направив кримінальну справу до Оболонського районного суду м. Києва.
Згідно із п.5 ст.156 КПК України строк тримання під вартою під час досудового слідства закінчується в день надходження справи до суду. Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1. надійшла до Верховного суду України 21.06.2010 р.
Процедура продовження строків тримання під вартою на стадії перебування кримінальної справи в суді кримінально-процесуальним законодавством України не передбачена. Ув’язнений ОСОБА_1. може бути звільнений судом лише в порядку і на підставі ст.165 КПК України.
Пояснення начальника ВКВСР Київського СІЗО ДДУУПВП в м. Києві та Київської області Овчаренко Н.В. аналогічні.
Отримати пояснення з цього приводу колишнього начальника Київського СІЗО ДДУУПВП в місті Києві та Київській області ОСОБА_2. не надалось можливим, оскільки останній в системі ДДУУПВП на даний час не працює.
Таким чином в діях колишнього начальника Київського СІЗО ДДУУПВП в місті Києві та Київській області ОСОБА_2. та начальника вказаної установи Шейкіна І.В. відсутні ознаки злочину передбаченого ч.3 ст.371 КК України.
Згідно ст.94 КПК України кримінальну справу може бути порушено тільки у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Недопустимим є порушення кримінальної справи без достатніх даних, що свідчать про наявні ознаки злочину з метою отримання таких даних в подальшому під час розслідування справи.
Згідно ст. 371 КК України передбачена кримінальна відповідальність за завідомо незаконне затримання, незаконний привід, незаконні арешт та тримання під вартою.
Об’єктивна сторона вказаного злочину знаходить вияв у діях, які призвели до незаконного приводу, затримання або тримання під вартою. Незаконним вважається здійснення вказаних діянь не на підставі або не в порядку, який регламентується КПК України і Законом України «Про попереднє ув’язнення».
Суд погоджується з прокурором, що позиція заявника, викладена в зверненнях до Генеральної прокуратури України, не містить доводів для з’ясування або уточнення яких виникала необхідність його виклику для надання пояснень.
Рішення про порушення кримінальної справи повинно ґрунтуватись на результатах об’єктивної перевірки обставин справи.
Відсутність достатніх даних щодо наявності об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 371 КК України, виключають можливість її порушення за вказаною статтею кримінального закону.
Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.ст.99, 130 КПК України, є мотивованою та не містить суперечливих висновків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 236-2 КПК України,
П ОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1. на постанову від 25.10.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника Київського СІЗО ДДУУПВП в місті Києві та Київській області ОСОБА_2. та діючого начальника вказаної установи Шейкіна І.В. ознаки злочину передбаченого ч.3 ст.371 КК України , винесену помічником прокурора міста Києва Рудником І.В. - залишити без задоволення.
На постанову може бути подана апеляція прокурором чи особою, яка подала скаргу, її представником протягом 7 діб з дня її винесення.
Суддя О.Білоцерківець