ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 2-А-796/10

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27 грудня 2010 Суддя Печерського районного суду м. Києва Горкава В.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -  

                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, просить визнати дії неправомірними  та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до ст.40, ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2010року із довічним застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік. В обґрунтування своїх вимог, позивачка посилається на те, що є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком, продовжувала працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст.42 вказаного Закону, у березні 2010 року звернулась із заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік у розмірі 1197, 91 грн., а не за показником за 2009 рік – за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, як це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У зв’язку з чим, позивачка отримує пенсію нижчу, ніж це передбачено вказаним Законом.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача направив до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, згідно письмових заперечень, представник відповідача послався на те, що дії відповідача з перерахунку пенсії є правомірними, оскільки у зв’язку з визнанням змін, внесених до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення», неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. У зв’язку з цим, перерахунок пенсії проводиться відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530 «Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян» та роз’яснень Мінпраці та пенсійного фонду України від 11.03.2009 року щодо проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення КСУ. Крім того, просив при розгляді справи застосувати строк позовної давності

Суд, з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком, продовжувала працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст.42 вказаного Закону, в березні 2010 року звернулась із заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за показником за 2009 рік – за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв’язку з чим позивачка отримує пенсію в розмірі меншому, ніж при перерахунку пенсії за показником за 2009 рік, що не заперечує представник відповідача(а.с.35-36).

12.03.2010року позивачка звернулась до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії за віком у відповідності зі ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік – 1650, 43 гривень, разом з тим листом відповідача від 23.11.2010року позивачці було відмовлено у зв’язку з відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав (а.с., а.с.22,31).  

Виходячи з викладених вище обставин, суд вважає даний позов поданий позивачкою в межах встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з 23.11.2010 року.      

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Підпунктами  9, 10 п.35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.  

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними і юридично неспроможними.  

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.  

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Як вбачається з Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на час проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачці та на момент розгляду справи, іншого порядку та показників перерахунку, ніж встановлений ст.ст.40, 42 цього Закону, законами України не встановлено.    

Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачці у 2010 році за показником 2007 року на підставі відповідного листа - роз’яснень Мінпраці та Пенсійного Фонду України, є неправомірним, оскільки такий перерахунок не відповідає та суперечить вказаним вимогам закону, і має наслідком звуження змісту та обсягу прав позивачки.    

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

На підставі вищевикладеного, суд надходить до висновку про протиправність дій відповідача із застосуванням при здійсненні у 2010 році за ч.4. ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунку пенсії за віком позивачці - показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік та, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог в частині зобов’язання останнього провести перерахунок пенсії за віком у 2010 році за ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням з 01.03.2010року показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

Разом з цим, не може бути задоволена вимога позивачки про нарахування та виплату їй відповідно до вказаного Закону пенсію в подальшому, оскільки обраний спосіб захисту порушених, на думку позивачки, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України.            

 Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.  19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163,167,183-2   КАС України, суд -  

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва про зобов’язання провести перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва щодо застосування у 2010 році при перерахунку  ОСОБА_1   пенсії, за ст.ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати за 2007 рік протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та доплату пенсії за віком у 2010 році за ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, починаючи з 01 березня 2010року по 27 грудня 2010року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 03грн.40коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  Печерського  

районного суду міста Києва                                                               В.Ю.Горкава