печерський  районний  суд  міста  києва

справа №2-А-279-1/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого -     судді   Степанової О.С.

    при секретарі -          Судейкіній І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в якому просить визнати відмову відповідача, щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитини війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.20160 року по теперішній час незаконною; зобов'язати відповідача протягом п'яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати позивачу до виплати та виплатити у повному обсязі недоплачену позивачці як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року та нараховувати та виплачувати її в повному розмірі в майбутньому.  

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

З метою з'ясування ситуації та відновлення свого порушеного права 03.11.2010 року позивач звернувся із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з проханням нарахувати і виплатити їй відповідні кошти починаючи з 01.01.2006 року. Відповідач в свою чергу відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку та виплаті у повному обсязі 30% надбавки.  

Ухвалою судді від 25.11.2010 року, відповідно до ч.1 ст. 1832 КАС України, було відкрито скорочене провадження у вказаній справі. Копія вказаної ухвали була направлена відповідачам з роз'ясненням ч.3 ст. 1832 КАС України.

Після отримання заперечень, що надійшли на адресу суду від відповідачів, справу було призначено до судового розгляду на підставі ч.4 ст. 1832 КАС України.

Ухвалою суду від 23.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог що стосуються періоду з 01.01.2006 року по 22.05.2010 року, було залишено без розгляду в порядку ч.1 ст.100 КАС України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримавв посилаючись на обставини, викладені у ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відповідно до положень ст. 128 КАС України, судом було визнано за можливе справу розглядати у відсутності представника відповідача.

В своїх письмових поясненнях Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, проти задоволення позовних вимог заперечило, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва  і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії  позивачу в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" встановлює  правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV, а саме п.17 ст.77, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367- ІV, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, відновлено у зв'язку з виключенням п.17 ст.77 з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, № 489-V, встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до ст. 6 Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни"  виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним   на   підставі   Рішення   Конституційного  Суду N 6-рп/2007  від  09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VІ, а саме ст. 41, текст ст.6  Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни,  які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України  "Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту" дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Вказані зміни внесені ст.41 розділу ІІ Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", в ст.6 Закон  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Тобто, положення ст. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення від 22.05.2008 року, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Рішенням Конституційного Суду України від  27.11.2008 року № 26-рп/08 у справі №1-37/08, зазначено, що Конституцiйний Суд України вважає, що в аспектi конституцiйного подання положення частини третьої статтi 95 Конституцiї України "держава прагне до збалансованостi бюджету України" у системному зв'язку з положеннями частини другої цiєї статтi, статтi 46 Конституцiї України треба розумiти як намагання держави при визначеннi законом про Державний бюджет України доходiв i видаткiв та прийняттi законiв, iнших нормативно-правових актiв, якi можуть вплинути на доходну i видаткову частини бюджету, дотримуватися рiвномiрного спiввiдношення мiж ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподiлу суспiльного багатства мiж громадянами, територiальними громадами враховувати загальносуспiльнi потреби, необхiднiсть забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов її життя.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від  27.11.2008 року № 26-рп/08 у справі №1-37/08, зазначено, що позиція Конституційного Суду України щодо офiцiйного тлумачення положення частини другої статтi 95 Конституцiї України стосовно можливостi зупиняти дiю та скасовувати норми законiв, якi визначають пiльги, компенсацiї, гарантiї, при встановленнi законом про Державний бюджет України видаткiв на загальносуспiльнi потреби, викладені Конституційним Судом України, зокрема,  у Рiшеннi вiд 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та у Рiшеннi вiд 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008.

Оскільки дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2010 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі встановленому Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, то суд приходить до висновку що дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо відмови в нарахуванні  та виплаті позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме 30 % мінімальної пенсії за віком, в період з 22.05.2010 року по 30.11.2010 року, є незаконними, виходячи також з наступного.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", установлено,  що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України  "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту"  та  "Про  жертви  нацистських переслідувань") до пенсії  або  щомісячного  довічного грошового утримання   чи   державної   соціальної  допомоги,  що виплачується   замість  пенсії,  підвищення  проводиться  у  таких розмірах:  з  22  травня  -  48,1  гривні,  з  1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який повинен забезпечувати виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Разом з тим, в вказаній Постанові Кабінету Міністрів України, відсутнє посилання на відповідну норму закону (назва закону, номер статті та ін.), яку даний підзаконний нормативно-правовий акт регулює, конкретизує.

Тому, суд приходить до висновку, що абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не регулює та не забезпечує виконання ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), яка полягає в виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по теперішній час.

Відповідачу під час для визначення механізму (розрахунку) для визначення розміру надбавки до пенсії дітям війни необхідно було виходити з наступного.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києві, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, які стосуються періоду з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та нарахування та виплати відповідної надбавки у майбутньому, оскільки  пенсія позивачу за вказаний період відповідачем ще не виплачена, і має бути виплачена в майбутньому, а тому відсутні будь-які підстави та докази вважати що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, відмовило позивачу у виплаті державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та у майбутньому, чим порушило його законне право.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та зобов'язання відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести нарахування та виплатити позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2010 року по 30.11.2010 року року, є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 22 травня 2008 року), у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року – незаконною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 22 травня 2008 року), у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року.

В іншій частині позов ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 03 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції.

Апеляційна  скарга  подається  до  адміністративного суду апеляційної  інстанції  через  суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  

 Суддя