Справа №2- 3595\10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

16 грудня 2010 року Голосіївський  районний суд м. Києва у складі: головуючого судді                 Плахотнюк К.Г.

при  секретарі                         Мовчан О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом ОСОБА_1 до  ПАТ “ОТП Банк” про стягнення безпідставно отриманих коштів,

встановив:

01 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до  ПАТ “ОТП Банк”  про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

В обгрунтування заявлених позовних вимог  позивачем зазначено, що 13.06.2006 року  між АКБ “Райфайзенбанк Україна” та ОСОБА_2  було укладено кредитний договір  №CNL – 005\146\2006, на виконання якого  ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 20 000, 00 доларів США. 13.06.2006 року  між між АКБ “Райфайзенбанк Україна” та ОСОБА_2 та нею був укладений договір іпотеки №PCL-005\146\2006, предметом якого була квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 20.11.2006 року  між нею та  АКБ “ОТП Банк”  було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №CNL – 005\146\2006 від 13.06.2006 року, відповідно до якого вона зобов”язалася  повністю повернути  отриманий ОСОБА_2 кредит.  На виконання умов цього ж додаткового договору нею було сплачено відповідачу 6 030, 57 доларів США, однак  рішенням суду від 09.12.2008 року  зазначений додатковий договір  було визнано недійсним. Просила стягнути з відповідача  отримані від неї  грошові кошти в розмірі 46 073, 55 грн., як незаконно отримані, а також понесені судові витрати.

06.11.2009 року позивач  подала на розгляд суду  заяву про збільшення позовних вимог з урахуванням  офіційного курсу  валют на  час подання заяви просила стягнути з відповідача  48 304,86 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги, просили  задовольнити їх.

Представник відповідача, в судовому засіданні не заперечувала вказані позивачем обставини, як підстави для заявлених позовних вимог, однак заперечували проти задоволення судом заявленого позову посилаючись на те, що позивач є спадкоємицею майна померлого. Крім того, вказала суду, що ПАТ ОТП “Банк” є неналежним відповідачем, оскільки ним продано кредитний портфель до складу  якого входить і  кредит ОСОБА_2.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висносновку, що заявлений  позов  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2006 року  між АКБ “Райфайзенбанк Україна” та ОСОБА_2  було укладено кредитний договір  №CNL – 005\146\2006, на виконання якого  ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 20 000, 00 доларів США (а.с.45-46).

 13.06.2006 року  між АКБ “Райфайзенбанк Україна” та ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №PCL-005\146\2006, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 (а.с.47-52).

 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.53).

 20.11.2006 року  між Рогадодатковий договір №1 до кредитного договору  ОСОБА_1 та  АКБ “ОТП Банк”  було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №CNL – 005\146\2006 від 13.06.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов”язалася  повністю повернути  отриманий ОСОБА_2 кредит (а.с.55-63).

  На виконання умов зазначеного вище  додаткового договору ОСОБА_1 сплачено  на рахунок  відповідача 6 030, 57 доларів США (а.с.15-25).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2008 року визнаний недійсним додатковий договір №1 до кредитного договору №CNL – 005\146\2006 від 132.06.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та  ЗАТ  ОТП “Банк” (а.с.9-12).

Відповідно  до  змісту зазначеного вище рішення суду, судом встановлено, що оспорюваний  договір було укладено  ОСОБА_1 внаслідок помилки,  та визнано нідійсним  відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, оскільки при його укладенні не було доторимано  вимог встановлених ст. 203 ЦК України.

За  правилами  ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі  недійсності  правочину кожна зі сторін зобов”язана повернути  другій стороні у натурі  все, що вона одержала  на виконання  цього правочину .

Суд не приймає до уваги  заперечення представника відповідача з приводу того, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_2, оскільки зазначеним вище рішенням суду  встановлено, що  спадкоємцями  після смерті  ОСОБА_2 є його діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його батько  ОСОБА_5, які після смерті  ОСОБА_2  звернулись до нотаріальної контори  з заявами про прийняття спадщини.

Крім того, зі змісту позовних вимог  ОСОБА_1 до  спадкоємців майна ОСОБА_2, якими є – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  про визнання недійсними  свідоцтв про право на спадщину  та визнання права власності на спадкове майно видно, що позивач не заявляє свої права на належну на праві власності  померлому  ОСОБА_2 частину майна (а.с.158-161).

Що ж стосується  заперечень представника відповідача з приводу того, що за час розгляду судом позовних вимог  ОСОБА_1, ПАТ “ОТП Банк” уклало договір про  відступлення ПАТ “ОТП Банк”  ТОВ “ОТП Факторинг Україна” права вимоги  за кредитним договором укладеним з  ОСОБА_2, то вони не заслуговують на увагу суду, оскільки на підтвердження цих заперечень представником відповідача не надано суду  належних доказів, незважаючи на те, що саме для цього судом було  перенесено судовий розгляд справи з  07 грудня 2010 року.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до  ПАТ “ОТП Банк”, як  правонаступника ЗАТ “ОТП Банк” про стягнення  6 030, 57 доларів США в гривневому еквіваленті, що відповідно до офіційного курсу валют НБУ України, станом на 16.12.2010 року  буде складати 48 000, 33 грн.  (6 030, 57 х  7,96 = 48 000,33) підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на її користь за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 216,533 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213,215,218 ЦПК України, суд –

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ “ОТП Банк”  про стягнення коштів, задовольнити.

Стягнути з ПАТ “ОТП Банк”  на користь  ОСОБА_1  48 000, 33 грн.,  судові витрати по сплаті судового збору  в розмірі 480,03 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі  120,00 грн., всього 48 603 (сорок вісім тися  шістсот три) грн. 36 коп..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом десяти  днів з дня його проголошення.

Апеляційна  скарга  подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив  оскаржуване судове  рішення.

Суддя: