Справа № 2-А-1726

2010 року

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н  Е М  У К Р А Ї Н И  

 21 грудня  2010 року                                                                                м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючої – судді: Крилюк М.І.

секретаря: Пітеляк С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

  в с т а н о в и в :  

             Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що вона народилася 05.08.1935 року і відповідно до ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»  являється дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 цього ж Закону з 01 січня 2006 року їй повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2006-2009 роках їй така допомога не виплачувалася, оскільки Верховною Радою України відповідно до ЗУ №3235-ІV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» (ст.ст. 77,110) та ЗУ №489-V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 71, п.12) призупинено дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення п.12 ст. 71 та ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними. А також рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення ст.41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Просить позов задоволити.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності та просить позов задоволити.

Представник відповідача головний спеціаліст – юрисконсульт юридичного сектору управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Дідух Надія Миколаївна, в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на позов. В обґрунтування вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такі, що не підлягають задоволенню оскільки позивачка ОСОБА_1, являється вдовою інваліда війни та одержує підвищення до пенсії за померлого чоловіка  з 15.03.2005 року. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 р.) особам, які мають право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 22.05.2008 р.) ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши позовну заяву, подане представником відповідача заперечення, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що позов являється безпідставним та не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка народилася 05.08.1935 року, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 і відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року є дитиною війни.  

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 16.04.2004 року Управлінням  на ім’я ОСОБА_3, пред’явник цього посвідчення є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Копією свідоцтва про смерть стверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1  та підвищення до пенсії отримує ОСОБА_1, як вдова інваліда війни.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 р.) особам,які мають право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

В силу ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.)   дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Таким чином, враховуючи те, що позивачка  отримує пільги передбачені ЗУ «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», тобто  зробила вибір передбачений ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а тому права на отримання ще й допомоги як дитина війни ОСОБА_1 немає.

На підставі наведеного ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ч.2 ст.3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та  керуючись ст.ст. 158-163 КАС  України,  суд,-

  п о с т а н о в и в :  

     В позові ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги- відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського Адміністративного Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії.  

          СУДДЯ: