Справа № 2-860
2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“28“ грудня 2010 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :
головуючого – судді : Цалин Б.М.
Секретаря – Губчук Д.Ю.
З участю представника позивача: ОСОБА_1
Третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_2
Представника відповідача: Крицкалюк Я.Ю,
розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору застави автотранспорту від 10.04.2007 року , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачем в справі, ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_5, ОСОБА_2 подано на розгляд суду позовну заяву до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору застави автотранспорту від 10.04.2007 року.
Представник позивача, ОСОБА_1 в судовому засіданні, позовні вимоги – ОСОБА_4 а також , що діє і в інтересах третьої особи на стороні позивача без заявлення самостійних позовних вимог – ОСОБА_5, підтримав, суду пояснив, що 10.04.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №063/07. Вважає, що даний договір є таким що не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права позивача. Однією з підстав недійсності є невідповідність змісту правочинну положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства. В порушення вимог норм ЦК України у даному кредитному договорі відсутні істотні умови договору, а саме не зазначено порядок припинення дії договору. В порушення вимог ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» додаток №1 «Графік погашення кредиту» не має сукупної орієнтованої вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб – страховиків, оцінювачів реєстраторів, нотаріусів тощо) а також не має інформації про платежі споживача з обов’язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок). Положення договору де зазначаються платежі, не відповідає п.3.1. Постанови НБУ не зазначено інші платежі, такі як комісії за касово-розрахункові операції, за обмін валюти, в тому числі списаної із поточних рахунків за ініціативою банку тощо. В договорі немає сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту в тому числі в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), Б) абсолютного подорожчання кредиту. Окрім того в порушення Постанови НБУ та ЗУ «Про захист прав споживачів» банку надано право в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки з користування кредитом. Вважає, що положення договору про право банку на вимогу про дострокове повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за кредит є несправедливим та таким, що не відповідає сутті кредитних правовідносин. П. 2.2.2 кредитного договору не визначена процентна ставка в кількісному еквіваленті річних, але вказано, що сплата відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до п.2.3.1., 2.3.2, 4.1., 4.2., 4.3, 4.11.,4.12 договору, а також відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що зазначені в додатку №1 до цього договору, тобто даним пунктом не встановлено чітку відсоткову ставку. В порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» банком безпідставно були нараховані комісійні та інші платежі. Відповідачем були порушені істотні умови надання кредиту: відсутнє попереднє повідомлення умов кредиту перед укладенням договору, не має всіх істотних умов, які передбачені законом та постановою НБУ, встановлені несправедливі умови нарахування відсотків та несправедливі умови збільшення витрат по кредиту, несправедливі умови щодо права повної виплати боргу. І ще предметом кредитного договору є надання позичальнику кредиту в сумі 40 000 дол.США, що є порушенням норм ЦК України згідно яких зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. При виконанні банком умов кредитного договору не було виконано умови видачі валютного кредиту, тобто відповідач не отримав індивідуальну ліцензію, що дає підставу для визнання даного договору недійсним згідно ст. 227 ЦК України. Враховуючи вищезазначене вважає вказаний кредитний договір недійсним з підстав нікчемності, оскільки він є правочином, спрямованим на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Згідно ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його укладення. Таким чином договір поруки №063/07 від 10.04.2007р. укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, договір поруки №063/07 від 10.04.2007р. укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 та договір застави автотранспорту від 10.04.2007р. є недійсними з моменту їх укладення в силу недійсності договору кредиту. Просить позов задоволити в повному обсязі.
Третя особа на стороні позивача, без заявлення самостійних позовних вимог, ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав, суду пояснив, що із ОСОБА_4 перебував в дружніх відносинах. Договір поруки підписав сам не усвідомлюючи того, так як саме в той час він оформляв в ЗАТ КБ “ПриватБанк” кредитку картку для себе і в цей же час позивач оформляв кредит. Він на пропозицію працівників банку підписував надані йому документи, при чому такі документи не читав. Йому не було відомо про умови кредитного договору укладеного між “ПриватБанком “ та позивачем в справі. Просить позов задоволити.
Представник відповідача, керуючий філії Косівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» Крицкалюк Ярослав Юрійович в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що 10.04.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №063/07 від 10.04.2007р. Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_4 було надано кредит в розмірі 40 000 дол. США із сплатою 15,00 % річних зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 09.04.2012 року. З метою забезпечення вимог, які виникають з умов вказаного кредитного договору були укладені договори поруки №063/07 від 10.04.2007р. згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зобов’язались відповідати за виконання зобов’язання ОСОБА_4 10.04.2007р. також ще було укладено договір застави автотранспортного засобу, який був посвідчений у встановленому порядку приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук Л.В. Спочатку у позивача ОСОБА_4 не виникало ніяких претензій щодо недійсності умов вказаного кредитного договору, грошові кошти він отримав і навіть спочатку здійснював погашення заборгованості згідно графіку. Проте зчасом внаслідок світової фінансово-економічної кризи 2008р. ситуація змінилась, і ОСОБА_4 перестав здійснювати погашення заборгованості внаслідок чого і утворилась така заборгованість. І тільки цього ОСОБА_4 почав шукати шляхи для уникнення сплати заборгованості за кредитним договором, в тому числі і шляхом визнання договору недійсним. В своїй діяльності, в тому числі і при укладенні кредитних договорів та договорів поруки і застави, банк керується в першу чергу нормативними документами та інструкціями НБУ. Тексти договорів розроблені юристами головного банку ЗАТ КБ «ПриватБанк» і філіям та відділенням видають вже готові проекти договорів в яких вони тільки вписують особисті дані клієнта, тобто умови кредитного договору є одинаковими для всіх клієнтів банку. Йому, як керуючому надано право підпису кредитного договору від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», але вносити зміни в такі умови договору, які визнанні типовими та обов’язковими він не може. ПАТ КБ «ПриватБанк» є одним із найбільших банків України і має всі необхідні ліцензії НБУ на підставі яких і здійснює свою банківську діяльність в тому числі і на кредитування в іноземній валюті. Всі умови договору складені високваліфікованими юристами і відповідають всім вимогам чинного законодавства України. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення із наступних підстав:
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальник зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитних договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ст. 628 ЦК України з міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні між сторонами 10.04.2007р. було укладено кредитний договір №063/07 К від 10.04.2007р.( а.с.13-18). Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_4 надано кредит в розмірі 40 000 дол. США із сплатою 15,00 % річних зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 09.04.2012 року. З метою забезпечення вимог, які виникають з умов вказаного кредитного договору, укладено договори поруки №063/07 К від 10.04.2007р. (а.с.21, 22 ) згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зобов’язались відповідати за виконання зобов’язання ОСОБА_4 10.04.2007р. також укладено договір застави автотранспортного засобу (а.с.23-28), який був посвідчений у встановленому порядку приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук Л.В.
Суд не може взяти до уваги посилання представника позивача на те, що при укладенні договору позивачу не були зазначені всі істотні умови договору, оскільки предмет договору чітко зазначено та винесено першим, окремим розділом договору. Позивачем не наведено жодної конкретної істотної умови яка б була відсутня в тексі договору і яку б позивач заявляв як істотну. Твердження про те що договір не має детального розпису загальної вартості кредиту з урахуванням відсоткової ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту не відповідає дійсним обставинам справи, так як графік погашення кредиту, який є невід’ємним додатком до кредитного договору містить такі пункти: дата, сума внеску, капітал, відсотки та залишок в якому чітко зазначено всі дати та суми погашення заборгованості. Згідно п.4.6 позичальник сплачує банку винагороду за оформлення кредитного договору в розмірі 200,00 грн.; винагороду з розрахунково-касове обслуговування в розмірі 3% від суми кредиту. Винагорода може бути сплачена як одноразово при першому погашенні відсотків по кредиту в дату зазначену в графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди так і щомісяця в дату сплати відсотків по кредиту, зазначеному в графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди. Нарахування винагороди здійснюється в день сплати.
Ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно п.4.1.-4.3. за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.11. цього договору, а також графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, який наведений в додатку №1 до цього договору 15% річних. Сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.11 даного договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п.8.4. позичальник дає банку згоду на збір, збереження, використання і розповсюдження інформації про себе в бюро кредитних історій відповідно до діючого законодавства. До інформації про позичальника відносяться: 1) дані, що ідентифікують позичальника: прізвище, ім.’я і по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер і місце проживання; 2) дані про грошові зобов’язання позичальника.
Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», так як застосування цього Закону до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Однією із підстав визнання недійсним оскаржуваного кредитного договору представник позивача вказує на те, що такий договір неправомірно укладений в іноземній валюті та без наявності відповідної ліцензії. Таке твердження спростовано наявними в матеріалах справи дозволом № 22-3 , що виданий ПАТ КБ “ПриватБанк” на право здійснення операцій з валютними цінностями. Окрім того в частині Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається па всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За вищенаведених підстав суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, ст.ст. 192, 628, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2 , 47,49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача без заявлення самостійних вимог- ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсним кредитного договору № 063/07К від 10.04.2007 року , що укладений між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4; визнання недійсним договору поруки № 063/07К від 10.04.2007 року , що укладений між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_5 ; визнання недійсним договору поруки № 063/07К від 10.04.2007 року , що укладений між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 ; визнання недійсним договору застави автотранспорту від 10.04.2007 року , посвідчений приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Григорчук Л.В. ( в реєстрі № 1292 ) , що укладений між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 а також про повернення сплачених відсотків, пені, штрафних санкцій , комісії по кредитному договору № 063/07К від 10.04.2007 року – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Цалин Б.М.