ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" вересня 2006 р. | Справа № 7/317/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В. (розпорядженням першого заступника голови суду Бандури Л.І. від 23.08.2006р. №93 справу №7/317/06 передано на розгляд даної судової колегії)
при секретарі судового засідання Петрова О.С.
за участю представників сторін
від позивача Бортик Р.О. за довіреністю від 05.06.2006р. №09
від відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Аркада-Ліс”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 05 липня 2006 року
у справі №7/317/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївбудпроект”
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Аркада-Ліс”
про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 38790,18 грн. та виселення, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ „Миколаївбудпроект” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про виселення ТОВ ВКФ „Аркада-Ліс” з орендованих приміщень по вул. Чигрина,47-а у м. Миколаєві та про стягнення з ТОВ ВКФ „Аркада-Ліс” 38790,18 грн., з яких 16542,69 грн. –заборгованість по орендній платі, 18938,95 грн. –неустойка за користування нерухомим майном за час прострочення, 3308,54 грн. –ПДВ.
В процесі розгляду справи позовні вимоги змінювалися позивачем і в заяві від 30.06.2006р. за вх.№9209 викладені в остаточній редакції, а саме, позивач просив суд винести рішення про звільнення ТОВ ВКФ „Аркада-Ліс” орендованих приміщень по вул. Чигрина,47-в у м. Миколаєві: літ.Г-1 загальною площею 571, 0 кв.м., літ.Д-1 загальною площею 46,0 кв.м., літ. Е-1 загальною площею 174,0 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 342,0 кв.м. та про стягнення з ТОВ ВКФ „Аркада-Ліс” 28138,13 грн., з яких 11871,43 грн. – збитки, 13892,41 грн. –неустойка за користування нерухомим майном за час прострочення, 2374,29 грн. –ПДВ.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05 липня 2006 року у справі №7/317/06 (суддя Семенчук Н.О.) позов ТОВ „Миколаївбудпроект” задоволений частково. В частині стягнення з ТОВ ВКФ „Аркада-Ліс” ПДВ в сумі 2374,29 грн. відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що умовами п.10.4. договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ, права орендодавця за яким набув позивач згідно до договору купівлі-продажу від 04.02.2005р., останньому надане право достроково розірвати договір оренди з примусовим звільненням відповідачем орендованих нежитлових приміщень у разі несплати ним орендної плати та інших платежів згідно цього договору більш ніж на 3 місяці. З 10.11.2005р. договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ розірваний позивачем, а оскільки на час дії означеного договору оренди відповідач не сплачував позивачу орендну плату, то враховуючи положення ст.623 ЦК України, відповідач має відшкодувати позивачу збитки у розмірі 11871,43 грн.; оскільки відповідач не повернув позивачу орендоване майно у встановлений строк, а продовжував користуватися ним, то на підставі ст.785 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги щодо звільнення відповідачем орендованого приміщення, а також вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки за користування приміщенням за весь час прострочення.
Відповідач не погоджується із судовим рішенням в частині звільнення відповідачем орендованого приміщення, і в апеляційній скарзі просить його в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував та допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильно застосував норми матеріального права.
Так, відповідач вважає, що оскільки договір оренди не розірваний сторонами в судовому порядку, а тому він є чинним і діє до 01.08.2010 р., а отже і підстав для звільнення відповідачем орендованих приміщень не має. За доводами відповідача, положення ч.ч.1,3 ст.291 ГК України не передбачають можливості односторонньої відмови від договору шляхом направлення стороні повідомлення про таку відмову, а тому судом першої інстанції необґрунтовано застосовані положення ст.782 ЦК України. Окрім того, відповідач вважає, що умовами п.п.10.3., 10.4 договору оренди також визначена можливість розірвання договору оренди за погодженням сторін або на вимогу однієї сторони у судовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу від 11.09.2006р. за вх.№2514- Д1 та у судовому засіданні позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з посиланням при цьому на те, що право односторонньої відмови від договору оренди надане позивачу саме умовами цього договору і це не суперечить положенням ст.782 ЦК України.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, але у судове засідання не з’явився, тому апеляційна скарга розглянута за його відсутністю.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне:
Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач (покупець) за укладеним з ТОВ „Системи КВЕ” (продавець) договором купівлі-продажу від 04.05.2005р. набув права власності на 1605/10000 частин нежитлового об’єкту загальною площею 1133,0 кв.м. (літ.Г загальною площею 571,0 кв.м., літ. Д загальною площею 46,0 кв.м., літ.Е загальною площею 174,0 кв.м., літ. Ж загальною площею 342,0 кв.м.), розташованих у м. Миколаєві, вулиця Чигрина, будинок №47А.
Відповідно до умов п.4.8. цього договору, право власності на частини нежитлових об’єктів у позивача виникає з моменту державної реєстрації договору, а згідно з витягом з державного реєстру правочинів, станом на 08.02.2005р. здійснено державну реєстрацію цього договору (а.с.26).
Право власності позивача на означений нежитловий об’єкт підтверджується також Свідоцтвом виконавчого комітету Миколаївської міської ради про право власності ТОВ „Миколаївбудпроект” на нерухоме майно від 10.05.2005р., Витягом Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності ТОВ „Миколаївбудпроект” на нерухоме майно від 10.05.2005р. (а.с.49-50).
Нежитловий об’єкт, який придбаний позивачем за укладеним з ТОВ „Системи КВЕ” договором купівлі-продажу від 04.05.2005р., належав останньому на праві власності на підставі укладеного з Міністерством оборони України договору міни від 29.12.2004р. і знаходився в строковому платному користуванні відповідача у справі на підставі укладеного з Міністерством оборони України (Орендодавець) договору оренди нежитлових приміщень №136/2000/ГоловКЕУ.
Відповідно до розділу 3 цього договору оренди, відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату за перший місяць 1276,64 грн., а за кожен наступний місяць орендна плата повинна перераховуватися не пізніше 15 числа кожного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Умовами п.10.4. цього договору оренди позивачу надане право дострокового розірвання договору з примусовим звільненням займаних відповідачем нежитлових приміщень у разі несплати ним орендної плати та інших платежів згідно цього договору більш ніж на 3 місяці.
Цей договір оренди відповідно до умов п.10.1. діє з 01.08.2000р. по 01.08.2010 р.
Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а вимогами ч.1 ст.170 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Таким чином, з моменту набуття позивачем права власності на нежитловий об’єкт, який одночасно є і об’єктом оренди за укладеним між Міністерством оборони України (Орендодавець) і відповідачем (Орендар) договором оренди, позивач також набув прав і обов’язків Орендодавця за означеним договором оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ.
Про обставини щодо набуття прав і обов’язків орендодавця за означеним договором оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ і необхідність сплати боргу з орендної плати позивач повідомив відповідача листом (претензія) від 08.08.2005р. Оскільки у матеріалах справи наявна відповідь відповідача на цей лист (претензію) позивача (а.с.51-52), то відповідно до вимог ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд задовольнив клопотання представника позивача і залучив до матеріалів справи лист (претензія) позивача від 08.08.2005р. Разом з тим, наявний у матеріалах справи лист позивача від 04.10.2005р. №17 свідчить, що позивач повторно повідомив відповідач про набуття прав і обов’язків орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ. Цей лист отриманий відповідачем 06.10.2005р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.32).
Але, відповідач орендну плату позивачу не сплачував, а умовами договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ позивачу надане право дострокового розірвання договору з примусовим звільненням займаних відповідачем нежитлових приміщень у разі несплати ним орендної плати та інших платежів згідно цього договору більш ніж на 3 місяці.
Такі умови означеного договору оренди відповідають положенням ч.1 ст.782 ЦК України, згідно з якою, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Разом з тим, ч.2 ст.782 ЦК України передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позивач правомірно відмовився від договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ, про що повідомив відповідача листом від 07.11.2005р. №23, який отриманий останнім 10.11.2005р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.34).
Згідно з витягом із рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради „Про зміну адрес” від 23.03.2005р., який наданий представником позивача на вимогу апеляційного господарського суду і залучений до матеріалів справи, нежитловому об’єкту по вул. Чигрина, 47-а, який належить ТОВ „Миколаївбудпроект”, надано нову адресу: вул.Чигрина,47-в. Отже, позивач правомірно змінив позовні вимоги в частині звільнення відповідачем нежитлових приміщень по вул. Чигрина, 47-в у м. Миколаєві.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що з 10.11.2005р. договір оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ припинив свою дію, а тому позовні вимоги ТОВ „Миколаївбудпроект” в частині звільнення орендованих приміщень відповідачем є обґрунтованими і такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.
Одночасно суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ „Миколаївбудпроект” в частині стягнення з відповідача збитків, оскільки з 10.11.2005р. договір оренди від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ був розірваний, а під час дії цього договору відповідач не виконував свої зобов’язання по сплаті орендної плати. Оскільки вимогами ч.2 ст.785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, то позовні вимоги ТОВ „Миколаївбудпроект” щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями за весь час прострочення їх повернення позивачу також обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог ТОВ „Миколаївбудпроект” про стягнення з відповідача ПДВ, то така вимога не ґрунтується на положеннях договору оренди, є односторонньою вимогою позивача, а відповідно до ст.525 ЦК України одностороння зміна умов договору не допускається, а отже, суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що положення ч.ч.1,3 ст.291 ГК України не передбачають можливості односторонньої відмови від договору шляхом направлення стороні повідомлення про таку відмову не заслуговують на увагу. По-перше, вимогами ч.1 ст.188 ГК України встановлено, що розірвання договорів не допускається в односторонньому порядку, якщо інше не встановлено договором, а умовами договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ позивачу надане право дострокового розірвання договору з примусовим звільненням займаних відповідачем нежитлових приміщень у разі несплати ним орендної плати та інших платежів згідно цього договору більш ніж на 3 місяці. По-друге, такі умови договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2000р. №136/2000/ГоловКЕУ не суперечать положенням ст.782 ЦК України, згідно з якою, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
З урахуванням викладеного, оскаржуване судове рішення відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, а тому підстави, передбачені ст.104 ГПК України для його зміни або скасування, відсутні.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 05 липня 2006 року у справі №7/317/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Аркада-Ліс” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |