ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

13 червня 2006 р.

№ 7/221-05

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плахотнюк С.О. - головуючого, Панченко Н.П., Самусенко С.С.

 

розглянувши матеріали касаційної скарги

СПД - фізичної особи  ОСОБА_1

 

на рішення

господарського суду Вінницької області  від 24 жовтня 2005 року

 

та постанову

Житомирського апеляційного господарського суду  від 21 лютого 2006 року

 

у справі

№ 7/221-05

 

господарського суду

Вінницької області

 

за позовом

СПД - фізичної особи ОСОБА_2

 

до	СПД - фізичної особи  ОСОБА_1

 

про	стягнення заборгованості  та виселення з орендованого приміщення

 

за участю представників: від позивача - від відповідача -

ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з`явився

 

ВСТАНОВИВ:

 

У червні 2005 року СПД -фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Вінницької області із позовом до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та виселення з орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2005 року у справі № 7/221-05 позов задоволено частково: зобов`язано СПД - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 50 кв.м. по АДРЕСА_1 і передати його СПД - фізичній особі ОСОБА_2; стягнуто з відповідача на користь позивача 926 грн. 10 коп. витрат по платі за землю, 116 грн. 90 коп. витрат на держмито, 27 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині стягнення 600 грн. заборгованості по орендній платі, 1 664 грн. 03 коп. заборгованості по оплаті за використану відповідачем електроенергію припинено; в позові в частині стягнення 10 539 грн. 04 коп. витрат, пов'язаних з оплатою за землю відмовлено; повернуто із державного бюджету України 12 грн. 13 коп. зайво сплаченого державного мита.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року рішення господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2005 року у справі № 7/221-05 залишено без змін.

У касаційній скарзі СПД - фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господар ського суду від 21 лютого 2006 року в частині стягнення з СПД - фізичної особи ОСОБА_1 на користь СПД - фізичної особи ОСОБА_2 926 грн. 10 коп. витрат по платі за землю та обов`язку звільнити вказане приміщення на підставі, посилаючись, зокрема, на Закон України “Про плату за землю” в редакції Закону України №378/96-ВР від 19.09.96 та ч.1 ст.111¹⁰ ГПК України.

Вищим господарським судом України ухвалою від 27 квітня 2006 року у справі № 7/221-05 порушено касаційне провадження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких  підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 7/221-05.

20 вересня 2004 року між СПД - ОСОБА_2 та СПД - ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежилого приміщення, згідно з яким Орендодавець (позивач) надає, а Орендар (відповідач) отримує площу 50 кв.м в приміщенні, що розташоване в АДРЕСА_1.

Термін оренди визначений з 1 жовтня 2004 року по 1 березня 2005 року, а договір вважався укладеним з моменту його підписання сторонами, що обумовлено п.п. 1.2, 1.3 договору.

Термін дії договору був продовжений на строк з 1 березня 2005 року по 1 серпня 2005 року на підставі ст.764 ЦК України.

За п.3.1 договору оренди за орендоване приміщення Орендарем сплачується Орендодавцю щомісячна орендна плата в розмірі 120 грн.

Згідно п.3.2 договору крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю фактичні витрати за фактично використану електроенергію, телефон, оплату за землю та інші послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 111⁷ ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції, з рішенням якого апеляційна інстанція погодилася, зроблено висновок про те, що орендна плата за землю є фактичними витратами позивача та підлягає сплаті відповідачем у вигляді компенсації понесених позивачем витрат на підставі п.3.2 договору оренди.

Судова колегія Вищого господарського суду України не погоджується з таким твердженням виходячи з наступного.

Згідно ст.6 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року платниками податків і зборів (обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов`язок сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі).

На платників податків і зборів (обов`язкових платежів) законом прямо покладено обов`язок сплачувати той чи інший податок за конкретним об`єктом оподаткування.

Згідно ст.5 Закону України “Про плату за землю” об`єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебу ває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб`єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким землю передано у власність або надано в користування.

Земельна ділянка, на якій розташована будівля, в якій відповідач орендував частину приміщення, не передавалась йому ні у власність, ні у користування.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” власники земельних ділянок та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Таким чином, обов'язок сплати податку (плати) за земельну ділянку несе виключно встановлена законом особа, в даному випадку - позивач.

 

Відповідно до ст.111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведені встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини, колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по платі за землю, з'ясовано судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, але допущено помилки у застосуванні норм матеріального права та п.3.2 договору оренди, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам.

У відповідності з пунктом 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Виходячи з викладеного, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з доводами касаційної скарги стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості по платі за землю та вважає оскаржувані судові рішення в цій частині помилковими, такими, що підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

В решті рішення місцевого та апеляційного господарських судів відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права та мають бути залишені без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги в частині позову по  платі за землю покладаються на позивача в порядку ст.49 ГПК України.

 

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

 

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Касаційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року у справі № 7/221-05 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року у справі № 7/221-05 скасувати частково.

3.          В позові в частині стягнення витрат, пов'язаних з оплатою за землю, відмовити повністю. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року залишити без змін.

4.          Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання даної постанови про стягнення держмита.

 

Головуючий суддя                                                            С. Плахотнюк

 

Судді:                                                                                          Н. Панченко

 

                                                                                                    С. Самусенко