Справа № 2 – 2596/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 03 листопада 2010 року  Червоноградський міський суд Львівської області в складі:  

головуючого – судді                                                           Савуляка Р.В.

при секретарі                                                                       Бицька М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП “Львіввугілля” в особі шахти “Лісова”, третя особа директор шахти “Лісова” Дзік Ігор Григорович про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно наказу №123 –к від 12 листопада 2004 року, він був прийнятий на роботу, гірником підземним, відокремленого підрозділу шахти “Лісова” ДП “Львіввугілля”.

Із 26 травня 2005 року, був переведений електрослюсарем  підземним 4-го розряду.

Наказом №98 від 26 лютого 2010 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення - догана і позбавлено премії за лютий 2010 року за те, що  12 і 13 лютого 2010 року він перебував на робочому місці без захисної каски, акумуляторного світильника і саморятівника.

Наказом №258 від 31 травня 2010 року на нього також безпідставно було накладено дисциплінарне стягнення - догана з позбавленням премії за травень 2010 року за те, що він, 20 травня 2010 року, при виконанні підземних робіт, випадково пошкодив муфту на двигуні.

Наказом №52 –к від 22 червня 2010 року  був звільнений з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП  України за систематичне невиконання без поважних причин обов”язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач вважає, що накази №98 від 26.02.2010р., №258 від 31.05.2010 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, та наказ №52 –к від 22.06.2010 року про його звільнення з роботи є незаконними, оскільки  порушення трудової дисципліни на робочому місці він не вчиняв.

При обранні йому виду стягнення, власник або уповноважений ним орган не враховував ступінь тяжкості вчинених ним проступків а також те, що шкода, як така, нікому не була заподіяна.

Просив ухвалити рішення, яким скасувати зазначені накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи як незаконні, поновити його на роботі електрослюсарем підземним  4-го розряду дільниці спецустановки ВП шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля”, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі  15 000 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав, покликавшись на обставини викладені в позовній заяві та додатково пояснив, що 12 лютого 2010 року головний інженер шахти ОСОБА_3 перевір”яв стан техніки безпеки на дільницях шахти. Близько  4 години ночі зайшов у пункт ЦНК  і зробив йому зауваження за те, що він був без захисної каски.

У момент коли заходив головний інженер, у нього захисна каска дійсно була знята, оскільки  він її зняв, щоб протерти чоло. Саморятівник, у цей час, знаходився у достатньому місці, біля нього.

Пояснень по даному факту він не писав, так як не вважав, що порушував трудову дисципліну.

20 травня 2010 року працював на шахті у першу зміну. Йому був виданий наряд на демонтаж зламаного насоса та під”єднання нового.

Коли він проводив демонтаж насоса, начальник зміни ОСОБА_4 сказав збити муфту кувалдою, що він і зробив.  

Свої дії вважає правомірними, оскільки йому не роз”яснили як потрібно було знімати дану муфту. Крім того, на наступний день, він відніс пошкоджену муфту у механічний цех, де її відремонтували.

Пояснень по даному факту він не писав, так як йому ніхто не пропонував їх писати.

08 червня 2010 року він прийшов на роботу і знаходився у нарядній дільниці шахти. Начальник дільниці ОСОБА_4 сказав іти йому на засідання профкому. На засідання профкому він не пішов, бо не мав офіційного документа про виклик. Тому він опустився в шахту, де приступив до виконання своїх обов”язків.

Через деякий час, зателефонував головний інженер шахти ОСОБА_3, став пред”являти претензії, чому він опустився в шахту без наряду, погрожував, що буде викликати працівників гірничорятувальної служби, для його підняття на поверхню.

У зв”язку із погіршенням стану здоров”я він залишив своє робоче місце і поїхав в лікарню.

На засіданні профкому шахти, 22 червня 2010 року,  він пояснював про його неприязні стосунки із начальником дільниці ОСОБА_4, однак його не хотіли слухати.

Просив позов задовольнити, скасувати як незаконні накази №98 від 26.02.2010р., №258 від 31.05.2010 р.,  №52 –к від 22.06.2010 року, поновити його на роботу електрослюсарем підземним  4-го розряду дільниці спецустановки ВП шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля”, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10621,59 коп., та моральну шкоду в розмірі  15 000 гривень.

Зазначенні пояснення підтримуються в судовому засіданні його представником ОСОБА_6

Представник ДП “Львіввугілля”  ОСОБА_7 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, подав відповідні заперечення (а.с.32-33), та додатково пояснив, що 12 і 13 лютого 2010 року електрослюсар підземний ОСОБА_1 перебував на робочому місці без засобів самозахисту, що було виявлено головним інженером шахти. По даному факту ОСОБА_1 було  запропоновано написати пояснення,  від яких той відмовився, про що було складено відповідні акти. Відтак наказом від 26 лютого 2010 року №98 ОСОБА_1  було оголошено догану і позбавлено премії за лютий 2010 року.

20 травня 2010 року ОСОБА_1 був виданий наряд на демонтаж електродвигуна. ОСОБА_1 наряд не виконав, більше того, він розколов кувалдою муфту, що призвело до зупинки котла №2, який працював в автономному режимі.

Від дачі письмових пояснень, з цього приводу, позивач знову відмовився,  про що були складені відповідні акти.

07 червня 2010 року директор шахти звернувся у профком із поданням про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.

08 червня 2010 року на засіданні профкому шахти мало розглядатися дане подання, відтак ОСОБА_1 наряд на спуск у шахту не видавався, а  було запропоновано з”явитися на засідання.

ОСОБА_1 на засідання профкому не з”явився і без отримання наряду самовільно опустився в шахту, що є недопустимим на підприємствах вугледобувної промисловості.

Давати письмові пояснення з цього приводу позивач  також не захотів.

08 червня 2010 року директор шахти знову звернувся у профком із поданням про звільнення ОСОБА_1 Його подання було розглянуто 22 червня 2010 року і профком дав згоду на звільнення цього працівника за п.3 ст.40 КЗпП України.

Просив у позові відмовити.

Аналогічні за змістом пояснення дав інший представник ДП “Львіввугілля” ОСОБА_8

Залучений в якості третьої особи директор шахти “Лісова” ДП “Львіввугілля” Дзік І.Г. в судове засідання не з”явився, подав письмові пояснення (а.с.124), у яких зазначив, що догани, оголошені наказами по шахті №98 від 26.02.2010р., №258 від 31.05.2010 р. та подальше звільнення ОСОБА_1 за самовільний спуск в шахту 08.06.2010 року є правомірними і такими, що відповідають вимогам трудового законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, та третьої особи, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд вважає, що у вимогах ОСОБА_1 слід відмовити із наступних підстав.

У відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов”язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпор”ядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи  дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як передбачено п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року із наступними змінами і доповненнями, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни слід з”ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути  підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України, чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за який вчинено проступок і попередня робота працівника.

Судом встановлено, що згідно наказу №123 –к від 12 листопада 2004 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу гірником підземним на шахту “Лісова” ДП “Львіввугілля”.

В подальшому, із 26 травня 2005 року, був переведений електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем на шахті.

Наказом по шахті №98 від 26 лютого 2010 року  ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності – оголошено догану і позбавлено премії 100% за лютий 2010 року.

Підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності, була доповідна головного інженера шахти ОСОБА_3 про те, що ним, при обстеженні стану охорони праці  і техніки безпеки в ЦПП та ЦНК було виявлено, що електрослюсар підземний ОСОБА_1 12 і 13 лютого 2010 року у 4-ту зміну знаходився на робочому місці без індивідуального головного світильника та саморятівника (а.с.35).

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно 12 і 13 лютого 2010 року він перевіряв робоче місце ОСОБА_1 і побачив його без засобів самозахисту (без каски та саморятівника). Він зробив зауваження останньому і запропонував прибрати у камері, яка була захаращена.

У наступну зміну він вирішив перевірити чи виконав ОСОБА_1 його доручення. Коли він, 13 лютого 2010 року, у нічний час, знову зайшов на робоче місце ОСОБА_1, то побачив аналогічну ситуацію. Останній знову був без засобів захисту, робоче місце було не прибрано.

Давати пояснення з цього приводу позивач не захотів, що засвідчено відповідними актами (а.с.36).

Своїми діями ОСОБА_1 порушив “Інструкцію електрослюсаря підземного” (п.1.8.6), та “Правила внутрішнього трудового розпорядку”(п.10), відтак у керівництва шахти, на думку суду, було достатньо підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Пояснення ОСОБА_1 на обставини побутового та особистого характеру як – от: протирання чола,  у той час, коли головний інженер шахти перевір”яє дотримання правил охорони праці і техніки безпеки, розцінюється судом як один із способів доказування відсутності вини за порушення трудової дисципліни і до уваги судом не береться.

Наказом по шахті №258 від 31 травня 2010 року  ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності – догани і позбавлення премії 100% за травень 2010 року.

Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності була доповідна начальника дільниці шахти ОСОБА_4 (а.с.45), про те, що 20 травня 2010 року  ОСОБА_1 не виконав наряд на підключення електродвигуна і запуску в роботу насоса ЦНС 38/160.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 (заступник начальника дільниці шахти), пояснив, що 20 травня 2010 року він перевір”яв виконання наряду на демонтаж електродвигуна і монтаж нового, а також підключення в роботу двигуна та запуск насоса.

При перевірці було виявлено, що електрослюсар підземний ОСОБА_1  при демонтажі муфти з двигуна, замість того, щоб зняти її спеціальними зйомниками, які знаходилися поруч, став бити кувалдою по ній, внаслідок чого муфта розкололася. Як наслідок, наряд був не виконаний, а робота котла, який працював в автономному режимі, була зупинена.

Аналогічні  за змістом пояснення  з цього приводу дав свідок – гірничий робітник шахти ОСОБА_5, який разом із ОСОБА_1 виконував цей наряд.

Давати пояснення з цього приводу позивач не захотів, що засвідчено відповідними актами (а.с.44).

Своїми діями ОСОБА_1 порушив “Інструкцію електрослюсаря підземного” (п.3.1), тому, враховуючи раніше вчинені проступки, цілком обгрунтовано був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Наказом по шахті №52-К від 22 червня 2010 року ОСОБА_1  був звільнеий з роботи з 21 червня 2010 року за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпор”ядку.

Підставою для звільнення позивача з роботи було подання директора шахти Дзік І.Г. у Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості від 08 червня 2010 року №265 (а.с.54), у якому зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово порушував трудову дисципліну та “Інструкцію електрослюсаря  підземного”, за що йому оголошувались догани 26.02.2010 року та 31.05.2010 року.

08 червня 2010 року ОСОБА_1 без отримання наряду самовільно опустився в шахту.

Дане подання було розглянуте 22 червня 2010 року Львівською територіальною організацію профспілки працівників вугільної промисловості, яка дала згоду на звільнення позивача з роботи за а.3 ст.40 КЗпП України (а.с.55-56).

Свідок ОСОБА_4, який працює начальником дільниці шахти на якій працював ОСОБА_1, в суді з приводу обставин за які були оголошені догани ОСОБА_1 26.02.2010 року та 31.05.2010 року дав пояснення які є аналогічні за змістом поясненням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, та ОСОБА_5, крім того додатково пояснив, що позивач недобросовісно виконував покладені на нього обов”язки. Зокрема,12 травня 2010 року, ОСОБА_1 працюючи під землею наніс тілесні ушкодження гірнику підземному ОСОБА_12 і останній звертався з цього приводу у медпункт шахти.

Вже тоді директором шахти було підготовлено подання про звільнення  ОСОБА_1  з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.37-39). Однак через неявку останнього на засідання, питання було відкладено.

Після подій 20 травня 2010 року директором шахти було підготовлено нове подання від 07 червня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Розгляд подання мав відбутися 08 червня 2010 року, тому наряд на спуск в шахту позивачу того дня не видавався. Він запропонував останньому йти на засідання профкому. Однак той вказівку проігнорував, самовільно спустився в шахту.

Давати пояснення з цього приводу позивач не захотів, мотивуючи особистими неприязними стосунками.

Відтак 08 червня 2010 року, відносно ОСОБА_1 було підготовлено вже трете подання директора, яке було розглянуто 22 червня 2010 року і задоволено.

Оцінюючи наведені вище докази з урахуванням їх належності та допустимості суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно 12 та 13 лютого 2010 року, а також 20 травня 2010 року, грубо порушував трудову дисципліну а саме:  “Інструкцію електрослюсаря  підземного” та “Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників шахти “Лісова” ДП “Львіввугілля”, за що обгрунтовано притягувався до дисциплінарної відповідальності, а за проступок 08 червня 2010 року, враховуючи не зняті раніше накладені дисциплінарні стягнення, був звільнений з роботи.

При розірванні трудового договору із ОСОБА_1 за ч.3 ст.40 КЗпП України уповноваженим органом додержані вимоги ст.ст.147-1, 148, 149 КЗпП України, враховано ступінь тяжкості проступків, а також обставини за яких вони вчинялися, зокрема те, що всі вони вчинялися ОСОБА_1 на підземних роботах на шахті, де існує реальна загроза життя та здоров”я людей.

Невиплата відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що встановлено перевіркою інспекції праці (а.с.87-91), не позбавляє останнього звернутися з відповідним позовом на підставі ст.117 КЗпП України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 62, 212 ЦПК України, ст.43 Конституції України, п.3 ст.40,ст.ст.147, 147-1, 148, 149, 150, 153, 157, 159, 160, 163, 232, 233, 235, 236  КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” із наступними змінами та доповненнями, суд,-

В И Р І Ш И В:

 У вимогах ОСОБА_1 до ДП “Львіввугілля” в особі шахти “Лісова”, третя особа директор шахти “Лісова” Дзік Ігор Григорович про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                Суддя                         підпис

Копія                          вірна

              Суддя                                                                                     Савуляк Р.В.