Справа № 1- 169 /10 р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 грудня 2010 року Лебединський районний
суд Сумської області
в складі : головуючого – судді Стеценко В.А.
при секретарі – Кальченко О.В.
з участю прокурора – Ревнівцева І.С.
захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині справу про обвинувачення
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого,
має на утриманні малолітню дитину, невійськово-
зобов»язаного, освіта середня, не працюючого, раніше судимого:
- 18.12.08 року Лебединським райсудом по ч. 1 ст.
185 КК України до штрафу в сумі 600 грн. Штраф сплачено 09.06.10 року;
по ч. 2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, невійськовозобов»я-заного, не працюючого, раніше судимого:
-15.01.02 року Лебединським райсудом по ч. 4 ст.
185, ст. 69 КК України до 2 р. 6 міс. позб. волі;
-07.11.03 року Лебединським райсудом по ч. 2 ст.
186, ст.ст. 69,71 КК України до 3 р. 1 міс. позб.
волі;
-07.07.08 року Лебединським райсудом по ч. 1 ст.
309 КК України до 3 міс. арешту. Звільнений
22.08.08 року;
по ч. 2 ст. 187 КК України;
В С Т А Н О В И В:
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18 травня 2010 року о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля гуртожитку педагогічного педучилища ім. А.С. Макаренка, розташованого по вул. Леніна - 69 м. Лебедина Сумської області, зустріли раніше не знайомого їм ОСОБА_5, який рухався по тротуару вулиці Леніна в напрямку центра міста, наблизились до нього, вступили з ним в розмову і діючи умисно, за попередньою змовою між собою, з метою незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, здійснили напад на ОСОБА_5, під час якого з метою залякування та подолання опору потерпілого ОСОБА_4 наніс тому удар головою в обличчя, а ОСОБА_3 вдарив його рукою в груди, та коліном в голову, внаслідок чого ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в лобній волосяній частині голови, синього кольору розмірами 3 см. х 2 см., які згідно висновку судової медичної експертизи № 151 від 01.06.10 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Подолавши опір ОСОБА_5 ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном марки „Nokia-1600”, що перебував у руці потерпілого, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №119 від 15.06.2010 року становить 300 грн., після чого підсудні залишили місце вчинення злочину і викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнавав частково, мотивуючи це тим, що перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння вчинив потерпілому тілесні ушкодження з хуліганських мотивів без мети викрадення чужого майна, послався на те, що під час досудового слідства признався у вчиненні злочину під незаконним тиском працівників Лебединського МРВ УМВС України.
Крім того, він пояснив, що 18 травня 2010 року повернувся в м. Лебедин із м. Київ, де перебував на заробітках. З ним приїхали його знайомі ОСОБА_10 та ОСОБА_6. Протягом дня вони разом ще із одним його знайомим ОСОБА_4 прогулювалися по місту, вживали пиво і о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння підійшли до магазину, розташованого напроти гуртожитку педагогічного педучилища. В цей час він побачив чоловіка, який рухався до центру міста по тротуару на протилежній стороні вулиці та те, що до нього пішов ОСОБА_4 і став про щось розпитувати. ОСОБА_3 також пішов до цього чоловіка і по дорозі почув та побачив, що той грубо розмовляв з ОСОБА_4 а останній за це вдарив його головою в обличчя. Тоді ОСОБА_3 відвів ОСОБА_4 від потерпілого і сказав останньому, щоб той ішов з місця конфлікту, а так як він продовжував грубо себе вести, то сам вдарив рукою в груди та коліном по тілу, після чого облишив його і пішов до своїх гостей, які під час вищеописаних подій перебували біля торгівельних закладів на іншій стороні вулиці, а ОСОБА_4 залишився на місці події. Чи підходив він ще раз до потерпілого ОСОБА_3 не бачив. Коли вони дійшли до магазина «Жар-птиця» до них під»їхав автомобіль з працівниками міліції і його та ОСОБА_6 затримали а ОСОБА_4 та ОСОБА_10 втекли.
Разом з тим, під час дослідження обставин вчинення злочину в судовому засіданні підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, повідомив суду, що щиро розкаюється, що раніше давав покази не повністю усвідомлюючи характер своїх дій, підтвердив правдивість своїх показів, даних під час досудового слідства і відсутність незаконного тиску з боку співробітників міліції, просив врахувати, що повністю відшкодував потерпілому завдані збитки, свій незадовільний майновий стан і наявність на його утриманні малолітньої дитини.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину також визнавав частково, пояснив, що перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння вчинив не напад на потерпілого а відкрите викрадення чужого майна без участі інших осіб, не наносив потерпілому тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя чи здоров’я ОСОБА_5, послався на те, що під час досудового слідства признався у вчиненні злочину та оговорив ОСОБА_3 тому, що працівники Лебединського МРВ УМВС України вчинили щодо нього незаконні дії і здійснювали тиск.
Крім того, він пояснив, що вдень 18 травня 2010 року зустрів в м. Лебедині свого знайомого ОСОБА_3 та знайомих останнього ОСОБА_10 та ОСОБА_6. Вони прогулювалися по місту, вживали пиво і о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння підійшли до бару, розташованого напроти гуртожитку педагогічного училища. В цей час він побачив чоловіка, який ішов по тротуару на протилежній стороні вулиці і
пішов до нього щоб попросити цигарку. Проте чоловік відмовив йому, послався на те, що
не має ні цигарок ні грошей, що обурило ОСОБА_4 і він вдарив того чоловіка
головою в обличчя, а коли той впав, то забрав з його руки собі мобільний телефон і поклав його до кишені. Після цього до них наблизився ОСОБА_3, відвів ОСОБА_4 від потерпілого і підсудний, кілька хвилин постоявши на місці бійки пішов разом з Ярославом до центру міста, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 пішли слідом за ними. Чи наносив ОСОБА_3 удари потерпілому ОСОБА_4 не бачив, про викрадення телефону ОСОБА_3 не говорив і телефону йому не показував.
Коли вони дійшли до магазина «Жар-птиця» до них під»їхав автомобіль з працівниками міліції і він та ОСОБА_10 втекли а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 затримали.
Разом з тим, під час дослідження обставин вчинення злочину в судовому засіданні підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, повідомив суду, що щиро розкаюється, що раніше давав покази не повністю усвідомлюючи характер своїх дій, підтвердив правдивість своїх показів, даних під час досудового слідства і відсутність незаконного тиску з боку співробітників міліції та просив врахувати його незадовільний майновий і сімейний стан та те, що збитки, завдані потерпілому відшкодовані.
Крім повного визнання своєї вини підсудними, їхня вина у вчиненні злочину повністю доведена показами потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що працює на Лебединському заводі поршневих кілець і 18.05.10 року, ввечері після роботи ішов додому по тротуару вул. Леніна. Коли минав гуртожиток педучилища до нього підійшов ОСОБА_4 і вступив з ним в розмову, під час якої спитав, де він живе, чи має цигарки та гроші. В цей час до них приєднався ОСОБА_3 і в його присутності ОСОБА_4 попросив показати мобільний телефон, який перебував в руці у ОСОБА_5 а оглянувши його повернув потерпілому. Коли ж потерпілий зібрався іти далі ОСОБА_4 вдарив його головою в обличчя, а ОСОБА_3 відвів його в сторону від дороги і теж вдарив рукою в груди та коліном в голову. Після цього ОСОБА_4 відібрав у ОСОБА_5 мобільний телефон, який під час цих подій залишався у потерпілого в руці і підсудні пішли з місця події а потерпілий побіг до гуртожитку, звідки по телефону повідомив до відділу міліції про вчинення злочину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є співробітником Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області, кілька днів, починаючи з 18.05.10 року брав участь в проведенні перевірки за заявою про викрадення телефону біля педагогічного училища, опитував підсудних, які в той час не заперечували своєї вини у вчиненні злочину та вилучив у ОСОБА_4 мобільний телефон.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що в травні 2010 року була присутньою в якості понятої в приміщенні Лебединського МРВ УМВС коли співробітники міліції у підсудного ОСОБА_4 вилучили мобільний телефон. Затриманий своєї участі у вчиненні злочину при ній не заперечував.
З протоколу (а.с. 12), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що місцем вчинення злочину є ділянка вул. Леніна в м. Лебедині, розташована поряд з гуртожитком педагогічного училища ім. А.С. Макаренка.
З висновку (а.с. 24), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що о 2 год. 10 хв. 19.05.10 року ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп»яніння.
З протоколів (а.с. 25, 66), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 20.05.10 року ОСОБА_4 добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон марки «НОКІА 1600», ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою „JЕANS”.
З чеків на лікування (а.с. 32), досліджених в судовому засіданні вбачається, що на придбання лікувальних препаратів ОСОБА_5 витратив 149 грн. 05 коп.
З розрахунку (а.с. 35), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що вартість лікування ОСОБА_5 в Лебединській ЦРЛ становить 854 грн. 87 коп.
З висновку судової товарознавчої експертизи (а.с. 57), дослідженого в судовому
засіданні вбачається, що залишкова вартість телефону «НОКІА 1600», на час
скоєння злочину становила 300 грн.
З висновку судової медичної експертизи (а.с. 63), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в лобній волосяній частині голови, синього кольору розмірами 3 см. х 2 см., які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
З протоколу в (а.с. 75 - 80), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 30.05.10 року ОСОБА_4 добровільно і без примусу розповів та показав на місці події, біля гуртожитку педагогічного училища ім. А.С. Макаренка в м. Лебедині як разом з ОСОБА_3 напав на ОСОБА_5, причинив тілесні ушкодження і заволодів його телефоном.
З протоколу (а.с. 82 - 87), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 30.05.10 року ОСОБА_3 добровільно і без примусу розповів та показав на місці події, біля гуртожитку педагогічного училища ім. А.С. Макаренка в м. Лебедині як разом з ОСОБА_4 здійснив напад на потерпілого, наніс йому удари, заволодів майном.
З показів свідка ОСОБА_6 (а.с. 42 - 43), даних під час досудового слідства і оголошених в судовому засіданні вбачається, що вдень 18 травня 2010 року він разом з ОСОБА_3 та своїм знайомим по імені ОСОБА_10 приїхав до м. Лебедина. Протягом дня вони втрьох та знайомий ОСОБА_3 ОСОБА_4 прогулювалися по місту, вживали пиво і о 22 годині 30 хвилин ішли по вул. Леніна до центру міста, а коли проходили біля педагогічного педучилища свідок разом з Ярославом відстали а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухались попереду і наздогнавши незнайомого чоловіка стали з ним голосно розмовляти. Не бажаючи вступати в конфлікт свідок та його знайомий ОСОБА_10 зупинись неподалік і спостерігали за подіями з відстані близько 20 метрів та бачили як підсудні розмовляючи з ОСОБА_5, зайшли з ним за кущі, звідки невдовзі почулись викрики і потерпілий побіг до воріт педучилища а підсудні повернулися на тротуар і разом з приєднавшимися до них ОСОБА_6 та Ярославом пішли до центру міста. Дорогою ОСОБА_4 роздивлявся мобільний телефон, який по словах підсудних вони відібрали в незнайомця а коли до них під»їхав автомобіль з працівниками міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_10 втекли а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 затримали.
З показів свідка ОСОБА_9 (а.с. 45), даних під час досудового слідства і оголошених в судовому засіданні вбачається, що вона є матір»ю потерпілого, працює вахтером гуртожитку Лебединського педучилища, ввечері 18.05.10 року перебувала на роботі, куди о 22 год. 40 хвилин прибіг її син, який мав тілесні ушкодження і повідомив, що на нього напали двоє хлопців, побили і заволоділи його мобільним телефоном, про що було відразу повідомлено до Лебединського МРВ УМВС. Курс лікування ОСОБА_5 проходив в Лебединській ЦРЛ з 20 по 29 травня 2010 року.
З показів підсудного ОСОБА_3 (а.с. 99 - 100, 107, 115), даних під час досудового слідства і оголошених в судовому засіданні вбачається, що він повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину і його покази мали стабільний характер.
З показів підсудного ОСОБА_4 (а.с. 140 - 141, 146, 155), даних під час досудового слідства і оголошених в судовому засіданні вбачається, що він повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину і його покази мали стабільний характер.
З відеозапису відтворення обставин вчинення злочину, продемонстрованого в судовому засіданні вбачається, що підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності понятих розповіли та показали на місці події, біля гуртожитку педагогічного училища ім. А.С. Макаренка в м. Лебедині як здійснили напад на ОСОБА_5 і заволоділи його майном та підтвердили відсутність незаконного впливу на них співробітників правоохоронних органів.
З постанов (а.с. 235-236, 251 - 252), досліджених в судовому засіданні вбачається, що
на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у порушенні кримінальних справ відносно співробітників Лебединського МРВ ГУМВС України в Сумській області за ознаками злочинів
передбачених ст.ст. 364, 365 КК України відмовлено.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудних повністю
доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Так, факт вчинення ними злочину стверджується потерпілим ОСОБА_5 із свідчень якого, даних в судовому засіданні вбачається, що саме підсудні напали на нього, спричинили тілесні ушкодження, після чого подолавши його опір заволоділи мобільним телефоном.
Крім того, вчинення злочину підтверджується і показами свідка ОСОБА_6, даними під час досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні, з яких вбачається, що він бачив, як підсудні вступили в розмову з потерпілим, зайшли з ним за кущі, звідки почулися викрики і потерпілий втік з місця події, а ОСОБА_4 після вчинення злочину роздивлявся мобільний телефон, та разом з ОСОБА_3 в присутності свідка розповідав, що цей телефон вони відібрали в ОСОБА_5
Також суд враховує і покази свідка ОСОБА_9, дані під час досудового слідства і досліджені в судовому засіданні, з яких вбачається, що безпосередньо після вчинення злочину, маючи тілесні ушкодження потерпілий звернувся в гуртожиток педучилища звідки про злочин було повідомлено до Лебединського МРВ УМВС.
Крім того, на думку суду вчинення злочину підтверджується і показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з яких вбачається, що в їх присутності у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон потерпілого і підсудний при цьому не заперечував своєї вини у його викраденні.
Також суд приймає до уваги і те, що під час досудового слідства підсудні детально розповідали та продемонстрували як вчиняли злочин і не зверталися ні до співробітників міліції, ні до понятих з заявами про те, що дають свідчення з примусу чи їх покази перекручені а в судовому засіданні підтвердили, що ці їх покази є правдивими.
При цьому суд враховує і те, що покази потерпілого, свідків і самих підсудних щодо вчинення нападу на ОСОБА_5 та відкритого викрадення його майна об»єктивно підтверджуються висновком судової медичної експертизи, з якого вбачається, що 18.05.10 року потерпілому були спричинені тілесні ушкодження саме в тих частинах тіла, які називали учасники події та те, що йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.
Разом з тим, суд не може прийняти до уваги доводи підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в тій частині, що між ними не було змови вчинити напад а ОСОБА_3 не вчиняв викрадення майна та розцінює їх дані з метою зменшити свою відповідальність за скоєне, так як ці покази спростовуються показами потерпілого та свідка ОСОБА_6, з яких вбачається те, що ОСОБА_3 знаходився на місці вчинення злочину, приймав активну участь в подіях, не заважав ОСОБА_4 безпосередньо заволодіти чужим майном і покинув місце події разом з другим підсудним.
При цьому суд не може прийняти до уваги і покази підсудного ОСОБА_4 в тій частині, що він не наносив потерпілому тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя чи здоров’я ОСОБА_5 і теж розцінює їх, як дані з метою зменшити свою відповідальність за скоєне, так як ці покази спростовуються висновком судової медичної експертизи, з якого вбачається, що потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.
Також суд не може взяти до уваги покази підсудних і тій частині, що під час досудового слідства до них були застосовані незаконні методи впливу, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що під час проведення слідчих дій і ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мали можливість оскаржити дії працівників міліції, проте не зверталися зі скаргами ні до прокурора, ні до інших осіб та не заявляли ні понятим, ні іншим особам про вчинення на них незаконного тиску, а перевіркою, проведеною прокуратурою Лебединського району в діях осіб, які здійснювали дізнання та досудове слідство по даній справі порушень чинного законодавства не встановленою.
Тому, оцінивши зібрані докази в їх сукупності суд вважає вину підсудних повністю доведеною в межах пред»явленого їм обвинувачення.
Дії підсудного ОСОБА_3 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст.187 КК
України, так як він здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із
насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій),
вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Дії підсудного ОСОБА_4 суд також вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст.187 КК України, так як він здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те що він вчинений особою, яка перебувала в стані алкогольного сп»яніння, матеріальний та сімейний стан підсудного, стан його здоров’я та характеристику.
Приймаючи до уваги наявність кількох обставин, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме – те що завдані злочином збитки потерпілому відшкодовані, підсудний повністю визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому злочині, з урахуванням особи винного, суд вважає необхідним примінити ч.1 ст. 69 КК України і призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини Кримінального Кодексу, яка передбачає покарання за цей злочин.
Враховуючи всі ці обставини суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме це покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, матеріальний та сімейний стан підсудного, стан його здоров’я та його характеристику.
Приймаючи до уваги наявність кількох обставин, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме – те що завдані злочином збитки потерпілому відшкодовані, підсудний повністю визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому злочині, з урахуванням особи винного, суд вважає необхідним примінити ч.1 ст. 69 КК України і призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини Кримінального Кодексу, яка передбачає покарання за цей злочин.
Враховуючи всі ці обставини суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме це покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 74 грн. на думку суду підлягає до закриття, так як в судовому засіданні цивільний позивач подав заяву про відмову від позову.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. на думку суду теж підлягає до закриття так як в судовому засіданні цивільний позивач подав заяву про відмову від позову.
Цивільний позов прокурора Лебединського району в інтересах Лебединської районної державної адміністрації, розташованої в м. Лебедині Сумської області по вул. Сумська - 12, р/р 31417544700214 в ГУДКУ в Сумській області МФО - 837013 код ОКПО - 23646356 код бюджетної класифікації - 24060300 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за лікування потерпілого ОСОБА_5 в Лебединській ЦРЛ в розмірі 854 грн. 87 коп. суд вважає необхідним задоволити повністю, так як в судовому засіданні було встановлено, що вказане лікування було спричинене неправомірними діями підсудних і саме на таку суму збитки не були відшкодовані, вони стверджуються як матеріалами справи, так і доказами, наданими прокурором, визнаються підсудними і в силу вимог ч. 1 ст. 1190, ст. 1206 ЦК України підлягають відшкодування особами, яка заподіяли шкоду в солідарному порядку.
Суд вважає необхідним стягнути з підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області код ЄРДПОУ 25574892 на
рахунок 31256272210011, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області МФО 837013
кошти на відшкодування витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 258 грн. відповідно довідки наданої експертом, поклавши на підсудного ОСОБА_3 обов’язок відшкодувати кошти в розмірі 129 грн. і на підсудного ОСОБА_4 обов»язок відшкодувати 129 грн.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «НОКІА 1600» з сім-картою „JЕANS”, який зберігається
під розпискою ОСОБА_5 в його домогосподарстві на думку суду необхідно вважати повернутим власнику.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України;
П Р И Г О В О Р И В:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання по цьому закону, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Строк покарання ОСОБА_3 вважати з 30 травня 2010 року.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання по цьому закону, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_4 залишити тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Строк покарання ОСОБА_4 вважати з 30 травня 2010 року.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 74 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн. закрити.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Лебединської райдержадміністрації, розташованої в м. Лебедині Сумської області по вул. Сумська - 12, р/р 31417544700214 в ГУДКУ в Сумській області МФО - 837013 код ОКПО - 23646356 код бюджетної класифікації - 24060300 на відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5 854 грн.87 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код ЄРДПОУ 25574892 на рахунок 35221004000389, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області МФО 827013 кошти на відшкодування витрат на проведення судової товарознавчої експертизи 258 грн., по 129 грн. з кожного.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «НОКІА 1600» з сім-картою „JЕANS”, який зберігається
під розпискою ОСОБА_5 в його домогосподарстві вважати повернутим власнику.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення їм копії вироку через Лебединський районний суд Сумської області.
Суддя : В.А. Стеценко.