Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:    Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Пироженко О.І.

Від відповідача: ОСОБА_1,ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі 

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області

від  10.07.2006 року

у справі № 9/185-06-5343

за позовом  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про  стягнення неустойки в сумі 2223,34 грн.

   ВСТАНОВИЛА:

           У червні 2006 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 2223,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що договір оренди № НОМЕР_1, на підставі якого відповідач користувався нежитловим приміщенням загальною площею 62.40 кв. м. розташованим АДРЕСА_1, припинив свою дію 30.07.2003 року внаслідок закінчення строку на який його було укладено. Проте відповідач займане приміщення не звільнив і продовжує користуватися ним без належних правових підстав. А тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, згідно якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, позивач просив стягнути з відповідача неустойку в сумі 2223грн. 34 коп. нараховану за період з лютого 2005 року по травень 2006 року включно.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. у справі (суддя Бакланова Н.В.) позов задоволено з мотиву обґрунтованості заявлених вимог.

          СПД -фізична особа ОСОБА_1 у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

          Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, договір оренди № НОМЕР_1 нежитлового підвального приміщення загальною площею 62.4 кв. м. розташованого АДРЕСА_1, припинив свою дію 30.07.2003 року у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, що сторонами не заперечується.

          Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

          Між тим, пунктами 4.7 та 5.4 вищезгаданого договору оренди  встановлена відповідальність орендаря за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів  прибутків громадян за кожне порушення.

          Відповідно до ст. 22 ЦК України правом на зміну предмету або підстав позову наділено виключно позивача, а суд самостійно змінювати підстави позову права не має.

          Крім того, при нарахуванні неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивачем не враховано, що згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. А відповідно до умов п. 4.7 договору оренди № НОМЕР_1 зобов'язання орендаря звільнити займане приміщення мало бути виконаним до 16.08.2003 року. Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

          Крім того, рішенням місцевого господарського суду Одеської області від 06.04.2005 року у справі № 17-5-1-38/02-10547, що набрало законної сили, позивачеві було відмовлено в задоволенні позову  про виселення відповідача із займаного нежитлового підвального приміщення та суд зобов'язав позивача укласти з відповідачем договір купівлі -продажу зазначеного приміщення. З доданих скаржником до апеляційної скарги постанов державного виконавця від 11.04.2006 р. та від 10.03.2006 р. вбачається, що зазначене рішення господарського суду до теперішнього часу позивачем не виконується.

          За таких обставин будь -які правові підстави для задоволення позову відсутні. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову..

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн.                     

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105, 122  ГПК  України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  задовольнити.

         Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  10.07.2006 року у справі № 9/185-06-5343 скасувати і стягнення за ним припинити.

          У задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до СПД -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 2223 грн. 34 коп. відмовити.

Стягнути з Представництва (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 у УДК в Одеській області, код ЗКПО 26302595) на користь СПД -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати в сумі 51 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.

Суддів:                                                                       Мирошниченко М.А.

                                                                                    Шевченко В. В.