Справа № 2-а-2604  

2010 року  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  01 грудня 2010 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Дігтяр М.І.,при секретарі П»явка Н.І. розглянувши у приміщенні Зіньківського районного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  

ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про визнання неправомірних дій, стягнення недоплаченої соціальної допомоги дитині війни, -  

В С Т А Н О В И В:  

  Позивач звернувся 18.11.2010 року в Зіньківський районний суд з  вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському  районі Полтавської області про нарахування допомоги дитини війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни", надавши відповідне посвідчення і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав законної сили з 01. 01. 2006  року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року.  

  Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 1.01.2006 по 30.06.2010 рік.  

  Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву в яких проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, таким чином на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2007 роках. Також відповідач посилався на те, що позивачем був пропущений річний строк звернення до суду.  

При цьому відповідач надав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.  

Виходячи з того, що як позивач, так і відповідач заявили письмові клопотання  про розгляд справи без їх участі, то судовий розгляд справи було проведено в порядку письмового провадження згідно ст. 122 ч.3 КАС України.  

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» і звернувся до суду 18.11.2010 року.  

  Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки порушення прав позивача тривало в 2007 році з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, в 2008 році з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, в 2009 році з 1.01.2009 рік по 31.12.2009 рік., в 2010 році з 1.01.2010 року по 30.06.2010 р. Позивач звернувся в суд 18.11.2010 року. Відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Таким чином строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.  

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач ставить питання про поновлення пропущеного строку. Фактичний розмір отриманої ним допомоги як дитина війни у 2006-2010 роках став відомий йому кожного разу при отримані щомісячної доплати до пенсії.  

Позивачем  не надано суду жодних доказів того, що про порушення його права у 2006-2008 роках він дізнався лише 2010 року.  

Враховуючи вище викладене, клопотання представника відповідача про застосування до позовних вимог ОСОБА_1. строків позовної давності, підлягає задоволенню за період виплат позивачеві грошової допомоги в 2006-2008 роках.  

Згідно п.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 КАС України.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01. 01. 2006 р.).  

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

  Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

  Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".  

З огляду на викладене положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни. "  

Згідно  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Стаття 54. Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлює у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI, прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з 1 листопада 2009 року становить 573 гривень.  

Отже, у  2009 році нарахуванню та  виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії: всього з 1 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року – 1837 грн. 80 коп.  

Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення органами пенсійного фонду з 1 жовтня 2008 року і по 30 листопада 2009 року проводилося у  розмірі - 49,8 гривні, таким чином позивачем недоотримано у 2009 році з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 1240 грн. 20 коп.  

Водночас, пунктами 3, 4 положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов'язків та функцій органів Пенсійного фонду України. З огляду на вказану норму, суд не може перебирати на себе функцію органів пенсійного фонду України щодо нарахування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення ще не нарахованої суми не підлягають задоволенню.  

Отже відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.  

Вимогу позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни за 2009 рік по грудень місяць цього року включно, суд вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.  

Згідно даних які маються в матеріалах справи нарахування та виплата надбавки до пенсії проводилася відповідачем на підставі Постанови КМ України від 28. 05. 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", а не ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Даною постановою  було встановлено підвищення пенсій дітям війни на 2009 рік в розмірі  49,8 гривні.  

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі  виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того  відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Судом встановлено що позивач підвищення до пенсії, як дитина війни у 2009-2010 роках отримував підвищення до пенсії у розмірі, що є значно меншим від  розміру визначеного ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

  Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі, Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  за 2010 рік з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.  

Позовні вимоги щодо стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була йому нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.  

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.  

На підставі викладеного та керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 6-14, 18, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд,  -            

П О С Т А Н О В И В:  

    Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області  задовольнити частково.  

  Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі  Полтавської області протиправною в частині не нарахування  позивачу підвищення  до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі встановленому ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за 2010 рік за  період  з  01.01.2010 року по 30.06. 2010 року.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2010 рік з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, урахуванням проведених виплат.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд, який ухвалив судове рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня винесення постанови.      

Суддя :підпис  

З оригіналом вірно  

Постанова не набрала законної чинності  

Суддя Зіньківського    

районного суду                                                                                                    М.І. Дігтяр