Справа № 2-4112/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
20 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого-судді Івасюти Л.В.,
при секретарі Зінчук А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, припинення права власності, стягнення компенсації за частку у праві спільної сумісної власності,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про визнання права власності на квартиру, припинення права власності, стягнення компенсації за частку у праві спільної сумісної власності. Свій позов мотивує тим, що він з позивачкою перебував в шлюбі з 1995 року по 2007 року. В 1998 році ними під час шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_1. 26.04.2007 року шлюб між ними було розірвано. Після розлучення відповідачка самостійно виселилась з цієї квартири, а в грудні 2007 року знову вселилась, незаконно виселивши його. Ця квартира складається з однієї кімнати житловою площею 36, м2 та призначена для посімейного проживання.
Відповідно до ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Також посилається на те, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» має право на грошову компенсацію за частку у спільній сумісній власності цієї квартири. Відповідно до довідки агентства нерухомості ринкова вартість квартири становить 200 000,00грн. Таким чином, вартість частки в розмірі Ѕ , що належить кожному у спільній вартості на спірну квартиру, становить 100 000,00грн. Оскільки, поділ спірної квартири є неможливим то позивач вважає єдиним можливим варіантом поділу квартири є присудження відповідачці компенсації йому половини вартості спірної квартири.
Покликаючись на вищевикладене, позивач просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю його та відповідачки, припинити його право власності на квартиру зі сплатою йому відповідачкою компенсації за вартість його частки в даній квартирі, встановити відповідачці право власності на вказану квартиру в розмірі 1/1 частки та стягнути з відповідачки судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву з підстав, наведених у ній, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явилась по невідомій суду причині, хоча належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки на 20.12.2010р. На думку суду в справі є достатньо доказів для її розгляду у відсутності відповідача згідно ч.4 ст.169 ЦПК України.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Відповідачка в попередніх судових засіданнях позову не визнавала та пояснювала, що квартира була дійсно придбана під час перебування з ОСОБА_1 в шлюбі, але за її кошти. Право власності на квартиру оформлено на неї, а тому дана квартира їй потрібна для проживання. Коштів для компенсації частки позивача у даній квартирі в неї немає, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається, із довідки № 368/2.3-103 від 05 травня 2008 року відділу реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області 21 січня 1995 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб .
Судом встановлено, що 05.03.1998 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який зареєстрований на Волинській міжрегіональній біржі 05.03.1998 року за р. № 104. Право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3
Ст.60 СК України,ст.368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Отже судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, так як право власності на неї вони набули за час шлюбу.
26 квітня 2007 року шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 04.09.2008 року виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області
Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Пояснення відповідачки щодо того, що квартира була придбана під час перебування з ОСОБА_1 в шлюбі, але за її кошти, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідачкою не було надано доказів, які б підтверджували те, що дана квартира придбана за її власні кошти.
Ст.71 ч.4 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.
Як пояснила відповідачка, коштів для компенсації частки позивача у даній квартирі в неї немає.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Разом з тим, згідно з вимогами частин 4 і 5 ст.319 ЦК України власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Під час вирішення справи про стягнення грошової компенсації вартості частки у квартирі, що є у спільній частковій власності сторін , судом встановлено, що співвласник ОСОБА_2 не має реальної можливості сплатити грошову компенсацію, в противному випадку це може привести до накладення на неї обов’язку звернення стягнення на спірну квартиру.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в спільній сумісній власності, визнання права власності на всю спірну квартиру лише за ОСОБА_2 слід відмовити .
Крім того, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 47 грн. (30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 17 грн. судового збору).
Керуючись ст.ст.8, 10, 60, 212-215,224 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 68, 70, ч. 4 ст. 71 СК України, ч.2 ст. 183, чч. 4, 5 ст.319, чч.1, 2 ст. 364 ЦК України, суд-
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково .
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Визначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по Ѕ частини в квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 47 грн. (сорок сім ) гривень судових витрат по справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта