Справа № 2-А-214/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
при секретарі Дячук А.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Ульяновського взводу ДПС Кіровоградської області Вигнаного Вадима Васильовича та Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області про поновлення строку для звернення до суду та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
09 серпня 2010 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до відповідачів про поновлення строку для звернення до суду та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В позові вказав, що від Державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції дізнався про існування постанови по справі про адміністративне правопорушення, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, в розмірі 255,00 грн. Крім того зазначив, що 24 квітня 2010 року у відношенні нього відповідачем 1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за порушення правил дорожнього руху – перевищення швидкості руху на 33 кілометри. Позивач, посилаючись на те, що не вчиняв даного правопорушення, а про існування постанови нічого не знав, просив суд постановити рішення про поновлення строку та скасування зазначеної постанови.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав пояснив, що 24 квітня 2010 року, рухаючись по автодорозі Київ – Одеса, його спинив відповідач 1 та взявши документи, провів перевірку автомобіля на предмет викрадення. Після перевірки документи повернув та побажав щасливої дороги. При цьому він ніякого протоколу не складав та позивач ніде не розписувався. Пізніше від виконавчої служби дізнався про існування постанови та необхідність сплати штрафу.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази, про причини неявки не повідомив, тому суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази суд прийшов до наступного.
24 квітня 2010 року інспектором ДПС Ульяновського взводу ДПС Кіровоградської області прапорщиком міліції Вигнаним Вадимом Васильовичем було складено у відношенні позивача протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним п. 12.4. Правил дорожнього руху – перевищення швидкості руху на 33 кілометри (а.с.14).
З даним протоколом інспектор ДПС в той же день ознайомив позивача, про що свідчить його підпис в протоколі та пояснення: «З ознайомленим протоколом згоден».
Того ж дня, відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч.1 КпАП України, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вищевказане правопорушення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255,00 грн. (а.с.5).
Позивач заперечує проти факту вчинення правопорушення посилаючись на те, що інспектор ДПС ніякого протоколу у відношенні нього не складав та у протоколі він не розписувався. Однак в судовому засіданні свій підпис в протоколі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2010 року підтвердив.
Пунктом 12.4. Правил дорожнього руху України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 кілометрів за годину.
Частина 1 ст. 122 КпАП України передбачає, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2010 року з яким позивач погодився, зазначивши про це в ньому, він рухався в населеному пункті зі швидкістю 93 кілометри за годину, що є порушенням правил дорожнього руху України.
Позивач звернувся до суду, пропустивши десятиденний строк для оскарження постанови з поважних причин – одержання її від виконавчої служби після строку на оскарження, а тому суд його поновлює.
За таких обставин суд приходить висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, доведена матеріалами справи, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 86, 100, 122, 138, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 десятиденний строк звернення до суду за захистом порушеного права.
У визнанні незаконною та скасуванні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВА № 131534 від 24 квітня 2010 року про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, складеною інспектором ДПС Ульяновського взводу ДПС Кіровоградської області Вигнаним Вадимом Васильовичем, – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Суддя С.А. Луста