Справа №2-1793/2010  

    Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

22 грудня 2010 року                                                                                                                   м. Бахчисарай  

  Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,  

при секретарях     - Храмовій Г.Г., Поліщук Н.В., Міщенко Ю.С., Саттаровій Е.Е.,  

за участю представника позивача  ОСОБА_5,  

представників відповідача   - Волокітіної С.В., Чічуа Г.А.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірною односторонню зміну умов договору кредиту, зобов’язання провести перерахунок, відшкодування моральної шкоди,  

  В С Т А Н О В И В :  

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до відповідача про захист прав споживача, визнання неправомірною односторонню зміну умов договору кредиту щодо збільшення процентної ставки з 19% до 29,5%, зобов’язання провести перерахунок зайве стягнутих з позивача платежів у сумі 33135 грн. 97 коп. та зарахувати надмірно сплачені платежі в рахунок дострокового погашення тіла кредиту, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1650 грн., посилаючись на ст.ст.6,203,215,216,627,634,1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.11,15,23 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст.7.47,49,56 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 14 листопада 2007 року уклала з відповідачем кредитний договір, умови якого вона виконувала належним чином, заборгованості не мала. В лютому 2009 року позивач при сплаті чергового щомісячного платежу дізналася про односторонню зміну відповідачем умов договору кредиту, збільшення відсоткової ставки  із 19% річних до 29,5 %. Своєї згоди на зміну кредитного договору про підвищення процентної ставки позивач не надавала. Відповідач порушив її права, як споживача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідачем завдана моральна шкода, розмір якої вона оцінила в 1650 грн.  

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, посилаючись на обставини, викладені у позові, просила суд їх задовольнити та пояснила, що позивач змушена була сплачувати кошти з урахуванням збільшеної процентної ставки, оскільки банк не приймав від неї щомісячні платежі в іншому розмірі, про зміну процентної ставки відповідач належним чином позивача не повідомив, кредитним договором передбачено підписання додаткової угоди про зміну процентної ставки, чого не було зроблено.  

Представники відповідача просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що договір між сторонами було укладено на підставі чинного законодавства, умовами договору передбачена зміна (збільшення або зменшення) розміру відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин вказаних договорі, та порядок дій у випадку не згоди із зміною умов договору; позивач письмовою заявою від 8 січня 2009 року повідомлялася про зміну відсоткової ставки, своєї незгоди із зміною умов договору встановленим у договорі порядком не висказала; оскільки позивач сплачувала відсотки за новою ставкою, то пропозицію про збільшення процентної ставки слід вважати прийнятою і правочин вчиненим.    

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.  

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.  

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.  

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного і банківського законодавства, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 19 травня 2007 року №168.  

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

Відповідно до ст.1034 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.    

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від змін облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.  

Судом встановлено, що 14 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитній договір № 067-07М, згідно до умов якого ОСОБА_4 було надано грошові кошти у розмірі 274060 грн.50 коп. на придбання автомобілів. Згідно умов кредитного договору та додатків позивач зобов’язалася повернути отриманий кредит, та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 19% річних, а також інші платежі обумовлені умовами договору.  

Відповідно до п.п.2.3.1 кредитного договору № 067-07М сторони домовились про те, що банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. Кредитор, не пізніш ніж за 20 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення письмового повідомлення про зміну відсоткової ставки.  

Згідно п.2.2.3 Договору при неотриманні від позичальника згоди на зміну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступи в силу зміненої відсоткової ставки, Банк на свій розсуд, має право змінити умови договору – вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за договором.  

Договір було підписано позивачем особисто та на момент його підписання позивач була згодна з усіма умовами договору.  

За таких обставин, суд вважає, що оскільки кредитний договір був укладений 14 листопада 2007 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір відсоткової ставки, то це вже є домовленістю сторін.  

Із наданого до суду реєстру про відправлення кореспонденції від 8 січня 2009 року вбачається, що відповідач направив позивачу письмове повідомлення про збільшення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за кредитом. Обставини підвищення відсоткової ставки саме з лютого 2009 року зазначені позивачем у позовній заяві, оскільки вона в лютому 2009 року при сплаті чергового щомісячного платежу отримала повідомлення про наявність заборгованості. Зазначенні обставини підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки з лютого 2009 року підтвердила представник позивача у судовому засіданні.  

З уточнення до позовної заяви (а.с.82) та відповідних квитанцій (а.с.82-112) вбачається, що з лютого 2009 року позивач почала сплачувати заборгованість за кредитом за збільшеною відсотковою ставкою.  

До суду з позовними вимогами про визнання неправомірною односторонню зміну умов договору кредиту, зобов’язання провести перерахунок позивач звернулася тільки 19 квітня 2010 року, тобто більш чим через рік після збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом.  

За таких обставин суд вважає, що якщо позивач з лютого 2009 року сплачувала відсотки за кредитом за новою ставкою, то пропозицію, передбачену п.2.3.1 Договору про збільшення відсоткової ставки, слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи ч.ч.2,3 ст.205, ч.2 ст.642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії позивача вказують на прийняття пропозиції про збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом.  

Суд приймає до уваги те, що якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст.207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.  

Суд також вважає, що оскільки відповідачем рішення про збільшення відсоткової ставки за кредитом прийняте до 10 січня 2009 року, при цьому позивач отримала відповідне повідомлення після цієї дати, то це є лише механізмом виконання домовленості про збільшення відсоткової ставки, передбаченої договором.  

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким були внесені зміни до Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність". Зокрема, ЦК України доповнений статтею 1056-1 такого змісту: «1. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. 2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. 3. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною».  

Суд вважає, що названий закон не може розповсюджуватися на правовідносини сторін за наступними обставинами.  

Відповідно до ст.58 Конституції України та ч.2 ст.5 ЦК України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, пов'язані з платою за користування кредитними коштами.  

Крім того, із тексту ст.1056-1 ЦК Країни, якою доповнений названий кодекс вбачається, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від перерахованих факторів, при цьому встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.  

Оскільки на час укладення договору таких вимог не існувало, то вони стосуються договорів, укладених після 9 січня 2009 року.  

Таким чином, дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором є правомірними, відповідають умовам укладеного договору та не суперечать нормам матеріального права, у зв’язку із чим в задоволенні позову в частині визнання неправомірною односторонню зміну умов договору кредиту, зобов’язання провести перерахунок необхідно відмовити.  

Оскільки позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог щодо визнання неправомірною односторонню зміну умов договору кредиту, то у їх задоволенні також необхідно відмовити.  

Крім того, за ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.  

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору не передбачено відшкодування моральної шкоди.  

Оскільки у справі не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, то у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за моральну шкоду і за переліченими підставами необхідно також відмовити.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені позивачем судові витрати.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88, ст.ст. 209,213-215  ЦПК України,  

  В И Р І Ш И В:  

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірною односторонню зміну умов договору кредиту, зобов’язання провести перерахунок, відшкодування моральної шкоди, відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Суддя: