Справа № 2-136  

2010 року  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

      24 грудня 2010 року                                         смт. Рожнятів  

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області  

    у складі:             головуючої судді                                      Калиній Г.В.  

з участю секретаря судового засідання  Марко М.Я.  

адвоката                                                     ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні заїздом та знесення самовільно встановленої веранди, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  У своїй позовній заяві позивач просить постановити рішення,  яким     зобов`язати відповідача не чинити  йому перешкод у користуванні заїздом до його господарства, та знести влаштований  фундамент під веранду разом з надбудовою на ньому, що розташований по АДРЕСА_1   .  

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та пояснив, що з ним по сусідству проживає відповідач та його сім`я. Для заїзду до його господарства та господарства відповідача існує спільна під`їздна дорога, якою вони спільно користуються. Географічно його господарство знаходиться за господарством відповідача.  

Між ним та відповідачем почали виникати спори щодо ширини під`їздної дороги, і компетентною комісією 25 жовтня 2001 року встановлено на місцевості межі вказаної дороги, ширина якої повинна становити 5 метрів з відступом 1метр  від будівлі. Не зважаючи на це, у 2009 році відповідач самовільно почав перебудову існуючої веранди до свого будинку, значно збільшивши її розмір  у сторону існуючої дороги таким чином, що фактично захопив частину дороги і унеможливлює нормальний заїзд до його господарства.  

Спірний заїзд є тупиковим, служить тільки для заїзду до його будинку та господарських споруд.  

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, направила суду заяву про розгляд справи у її відсутності. У вирішенні спору покладається на розсуд суду .    

Вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку,  що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.  

Копією рішення Верхньострутинської сільської ради від 09 жовтня 2009 року (а.с.25) підтверджено, що ОСОБА_3 дано дозвіл на добудову веранди до квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1.  

Копією рішення Верхньострутинської сільської ради від 30 липня 2010 року (а.с.34) підтверджено, що межі земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 встановлено згідно фактичного використання та передано у власність для обслуговування квартир та господарських споруд. Вказаним рішенням затверджено також схему розподілу прибудинкової території.  

  Схемою  розподілу прибудинкової території (а.с.39)  підтверджено, що  влаштована відповідачем веранда знаходиться на земельній ділянці, яка рішенням сесії передана йому у власність.  

Копією наданого позивачем  плану забудови земельної ділянки (а.с.6) та копією схеми під``їздної дороги до господарств ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.14)  підтверджено, що ширина дороги на даний час, з врахуванням  зробленої відповідачем прибудови, становить 5 метрів.  

Відповідно до абз. 2 п. 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»,  до житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 метра.  

  Аналізуючи надані сторонами докази судом встановлено, що ширина під`їздної дороги до будинку позивача становить 5 метрів, влаштована відповідачем веранда, на узаконення якої є дозвіл сесії Верхньострутинської сільської ради,  не створює позивачу перешкод у під»їзді до його будинку та господарських споруд та не суперечить вимогам державних будівельних норм.  

  Всі інші зібрані у справі докази не мають суттєвого значення для прийняття рішення та у висновках судом не враховуються.  

Відповідно до ч.1 ст. 103 ЗК України, власники та  землекористувачі  земельних  ділянок  повинні обирати  такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення,  при яких  власникам,  землекористувачам сусідніх   земельних   ділянок  завдається  найменше  незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).  

  Отже з врахуванням правил добросусідства,  невеликих розмірів існуючої прибудинкової території та незначного розміру землі, що надана відповідачу у власність,  суд вважає що у знесенні   веранди немає необхідності, оскільки вона не створює позивачу будь-яких перешкод у заїзді до його будинку та господарських споруд.    

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 103, 104, 158 ЗК України, керуючись ст.ст. 214-215, 218 ЦПК України, суд, -    

В И Р І Ш И В :  

  У задоволенні позову  ОСОБА_2 про усунення перешкод  у користуванні заїздом та знесення  самовільно влаштованої веранди відмовити,  за безпідставністю позовних вимог.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд на протязі десяти днів з  часу його проголошення.  

    Суддя: