Справа № 2-477/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.
при секретарі Дячук А.А.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Корженко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», третя особа ОСОБА_4, про визнання дій щодо відключення будинку від газопостачання неправомірними, зобов’язання підключення будинку до газопостачання та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
02 вересня 2010 року позивачка звернулася до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання дій щодо відключення будинку від газопостачання неправомірними та стягнення моральної шкоди.
В позові зазначила, що 8 років перебуває в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 Позивачка та двоє її дітей, які є інвалідами, зареєстровані і фактично проживають в будинку по АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4. В липні 2010 року її співмешканець виїхав проживати в іншу місцевість, подавши відповідачу заяву, за якою будинок, в якому вони залишилися проживати, було відключено від газопостачання. Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.
До початку розгляду справи по суті позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, просила крім іншого зобов’язати відповідача підключити будинок по АДРЕСА_1 до газопостачання.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, пояснила, що співмешкала з ОСОБА_4 в зв’язку з чим зареєструвалася та проживає в його будинку. ОСОБА_4 виїхав на постійне проживання до Одеської області, а вона залишилася проживати в його будинку. За його заявою відповідачем було припинено газопостачання будинку не дивлячись на те, що вона з дітьми там проживає. За заявою позивачки, відповідач відмовився відновити газопостачання будинку.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала її позовні вимоги та пояснила, що з 2006 року позивачка зареєстрована та проживає в будинку свого співмешканця з двома малолітніми дітьми. Відповідно до норм Житлового кодексу УРСР вона та її діти є членами сім’ї ОСОБА_4 та мають такі ж права на користування житлом як і він. Позивачка своєчасно сплачувала за газопостачання не допускаючи заборгованості. Не дивлячись на те, що власник будинку виїхав проживати в іншу місцевість, відповідач не мав законних підстав на відключення будинку від газопостачання, оскільки там залишилися проживати позивачка та її діти.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснив, що договір на газопостачання було укладено з ОСОБА_4, а не з членами його сім’ї. Договір є дійсним і на сьогоднішній день. Газопостачання будинку було припинено правомірно за заявою власника будинку і без його заяви поновити газопостачання не можливо.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка, разом з своїми малолітніми дітьми зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1. Дані факти підтверджуються копією паспорту позивачки, копіями свідоцтв про народження дітей та актом обстеження їх житлових умов (а.с.6,7,9-12,15).
Власником вищевказаного будинку, є колишній співмешканець позивачки ОСОБА_4, про що свідчить довідка комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 серпня 2010 року (а.с.14).
03 липня 2006 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір № Б – 1819 про надання послуг з газопостачання в будинку АДРЕСА_1 (а.с.36-52).
31 червня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про відключення від газопостачання будинку по АДРЕСА_1, в зв’язку з його виїздом на постійне проживання до іншого населеного пункту (а.с.66).
05 липня 2010 року не дивлячись на те, що у зазначеному будинку залишилися проживати позивачка та її діти, відповідачем було припинено газопостачання, про що свідчить акт про відключення газового обладнання (а.с.68).
Позивачка, заперечуючи проти відключення будинку від газопостачання, звернулася із заявою до відповідача про його поновлення, однак відповідачем було відмовлено їй в поновленні газопостачання посилаючись на те, що вона не є власником або наймачем будинку, в якому проживає (а.с.28,35).
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли з цивільно-правового зобов’язання за договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Частина 1 ст. 714 ЦК України передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчить п.1.1. договору про надання послуг з газопостачання, відповідач зобов’язався надавати послуги з постачання природного газу ОСОБА_4, членам його сім’ї, іншим особам, які зареєстровані в жилому приміщенні (будинку).
Зазначені умови договору передбачені також Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 05 липня 2006 року.
Згідно ч.4 ст.156, ч.2,3 ст.64 Житлового кодексу Української РСР, до членів сім’ї власника будинку належать дружина, діти та батьки. Членами сім’ї власника будинку також може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Крім того зазначеними нормами передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє членів сім’ї права користуватися займаним приміщенням.
З огляду на викладене, враховуючи, що умови договору про надання послуг з газопостачання розповсюджуються на тільки на споживача з яким укладено договір, а й на членів сім’ї та інших осіб, які зареєстровані в житловому будинку, зазначений договір не розірвано сторонами, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо припинення газопостачання позивачки та необхідність його поновлення.
Враховуючи що позивачка та її малолітні діти з липня 2010 року і по даний час проживають в неналежних умовах, не мають можливості готувати їжу, обігріватися та використовувати газопостачання на задоволення інших побутових потреб, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України суд покладає на відповідача обов’язок по відшкодуванню на користь позивачки витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судового збору на користь держави, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», щодо відключення від газопостачання житлового будинку по АДРЕСА_1, неправомірними.
Зобов’язати відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» підключити до газопостачання житловий будинок по АДРЕСА_1
Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, в розмірі 500,00 (п’ятсот) грн.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» судовий збір в дохід держави, в розмірі 1,7 грн.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, в розмірі 3,7 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.
Суддя С.А. Луста