Справа № 2-7323/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді: Бондаренко В.М.,
при секретарі: Троян В.Б.,
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь за договором позики суму боргу з урахуванням індексу інфляції 11794,70 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 675 грн., недоотриманий дохід – 5000 грн., моральну шкоду в розмірі 1700 грн., витрати на юридичну допомогу – 550 грн., витрати на оформлення довіреності – 150 грн., судові витрати по справі.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 09 січня 2008 року він дав в борг відповідачу 15000 грн., які він зобов’язався повернути до 09 квітня 2008 року, про що власноруч написав розписку та підписав договір позики від 09 січня 2008 року. Згідно п 2 зазначеного договору позики, передбачено, що гроші він надає відповідачу на платній основі, за користування позикою відповідач зобов’язаний сплатити відсотки, які на момент повернення позики складають 5000 грн. Відповідач частково виконав умови договору, повернувши його у березні 6000 грн., про що він написав розписку про отримання зазначених коштів. Однак, в порушення умов укладеного договору, на теперішній час відповідач свої зобов’язання за договором позики до кінця не виконав, гроші не повернуті. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Таким чином сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 11794,70 грн. Три відсотка річних від простроченої суми становлять – 675 грн. Крім того діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він змушений докладати зусиль, щоб вирішити з відповідачем питання повернення боргу, він втратив спокій, на ґрунті цього з’явилася нервова збудженість, хвилювання, погіршився стан здоров’я. Моральну шкоду він оцінює у 1700 грн.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі, в своїх поясненнях спиралися на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме він визнав суму боргу в розмірі 11 794, 70 грн. Інші позовні вимоги вважав безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне:
09 січня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, який був підписаний сторонами. Відповідно до зазначеного договору позивач передав в борг відповідачу 15 000 грн. строком до 09 квітня 2008 року (а.с. 7). За користування позикою відповідач зобов’язаний сплатити 5000 грн. Позивач виконав умови договору та передав відповідачу 15000 грн., що підтверджується розпискою відповідача від 09 січня 2008 року про отримання зазначених коштів (а.с. 6). Відповідач частково виконав умови договору та повернув позивачу 6000 грн., що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні. Однак, в порушення умов укладеного договору, на теперішній час відповідач свої зобов’язання за договором позики до кінця не виконав, гроші не повернуті. Відповідно до п. 10 договору позики від 09 січня 2008 року, за порушення умов договору, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Таким чином, відповідач був ознайомлений з умовами договору та не висував будь-яких претензій, щодо його змісту, отже він був згоден з усіма його умовами, а на даний час просто намагається уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов’язань по вищевказаному договору позики. Отже, сума боргу з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, становить 11794,70 грн. Три відсотка річних від простроченої суми становлять – 675 грн. Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до укладеного 09 січня 2008 року договору позики, не передбачено обов’язок відшкодування моральної шкоди у разі порушення сторонами умов зазначеного договору. Позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, так як з матеріалів справи вбачається, що квитанція б/н від 09.12.2010 року, яка завірена печаткою фізичної особи – приватного підприємця ОСОБА_2 не відображає, за якою саме справою були надані зазначені послуги. Таким чином, суд надає критичну оцінку вказаним доводам позивача, та вважає, що вказана квитанція не підтверджує, що ОСОБА_1 ніс вказані витрати на правову допомогу саме по цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, форма договору позики не порушена.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками. у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 200,61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., сплачених позивачем при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 192, 512-514, 625, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 57-60,88, 131, 137, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 09 січня 2008 року:
- суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 794 (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 70 коп.;
- три відсотка річних від простроченої суми у розмірі 675 (шістсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп.;
- відсотки за договором позики в розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп.;
- судові витрати по справі, а саме: суму судового збору в розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 70 коп., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В.М. Бондаренко