Справа № 2а-3343/10/1111
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:
головуючої судді - Шевченко І.М.
при секретарі – Фришко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління земельних відносин Кіровоградської міської ради, Управління Держкомзему у м. Кіровограді, 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання не чинним Державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання не чинним Державного акту серії КР № 061062 на право власності на земельну ділянку, яка розташована в м. Кіровограді по вулиці Кропивницького, 95, виданий Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів 05 жовтня 2006 року та зобов»язання Управління Держкомзему у м. Кіровограді скасувати реєстрацію держаного акта серії КР № 061062 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею № 313, зазначивши в обгрунтування позову, що згідно договору дарування від 24.11.2005 року № 3861 ОСОБА_3 йому було подаровано земельну ділянку площею 346,48 кв.м розташованої на території міста на вулиці Кропивницького,97. Вказана земельна ділянка була передана дарувальником для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На підставі договору 31.07.2006 року ним було переоформлено Державний акт про право власності на земельну ділянку.
17.04.2006 року згідно рішення Ленінського районного суд м. Кіровограда визначено порядок користування частинами земельної ділянки по вулиці Кропивницького, 95 ОСОБА_2 та ОСОБА_4. За ОСОБА_2 залишено в користування частину земельної ділянки загальною площею 576,5 кв.м і на підставі цього рішення вона оформила Державний акт про право власності на земельну ділянку, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею № 313.
Внаслідок неприязних стосунків між ним та ОСОБА_2, нею не було повідомлено землевпорядній організації та органу місцевого самоврядування про наявність спільних меж між належній їй і йому земельними ділянками (вулиця Кропивницького, 97 та 95 довжиною 8 м), внаслідок чого з ним, як суміжним землекористувачем, не було погоджено меж земельної ділянки на місцевості чим порушено його право як суміжного користувача на визначення порядку користування належною йому земельною ділянкою та землями спільного користування.
Посилаючись на норми діючого законодавства, положення «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації, зберігання державних актів на право власності н земельну ділянку і право постійного постування земельною ділянкою та договорів оренди землі» просить задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, що в ньому викладені також зазначила, що при скасуванні даного державного акта будуть наявними межі, визначені судом, порядок користування земельними ділянками не зміниться, але на даний час наявне порушення права на погодження меж, тому скасуванням державного акта воно буде захищене.
Представники відповідачів - Управління земельних відносин Кіровоградської міської ради, Управління Держкомзему у м. Кіровограді в судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи повідомлені, причини неявки суду не сповістили, заяви про розгляд справи у їх відсутності не подавали.
Представник 3-ої особи ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачу в їх задоволенні, при цьому зазначав, що наявність державного акту на право власності на землю ніяким чином не порушує права позивача. Даний позов не є способом захисту, передбаченим законом, тим більше, що позивачем пропущено строки звернення в суд. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору дарування земельної ділянки від 24.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округ за реєстровим № 3861 ОСОБА_5 подарував земельну ділянку площею 346,48 кв.м розташовану на території міста на вулиці Кропивницького,97 ОСОБА_1. Вказана земельна ділянка була передана дарувальником для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). 31.07.2006 року ним було отримано Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.
17.04.2006 року згідно рішення Ленінського районного суд м. Кіровограда визначено порядок користування земельною ділянкою по вулиці Кропивницького, 95 в м. Кіровограді між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. За ОСОБА_2 залишено в користування частину земельної ділянки загальною площею 576,5 кв.м. На підставі зазначеного рішення в жовтні 2006 року вона оформила Державний акт про право власності на земельну ділянку, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею № 313.
Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України (далі ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі громадської та житлової забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого та рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового та водного фонду та ін.
До земель житлової та громадської забудови відповідно до ст.38 ЗК України належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених зазначеним Кодексом. Понад норму безоплатнoї передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Зміст права власності на землю визначає право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, при цьому право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, які видаються відповідно до них.
Статтею 81 ЗК України передбачено підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, до них, зокрема, належать придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної ділянки (паю).
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Статтею 118 ЗК України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, який визначає, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, при цьому рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Позивач ОСОБА_1, як на підставу позовних вимог, зазначав, що не погодження з ним як суміжним землекористувачем меж земельної ділянки, що є складовою частиною технічної документації, порушує його право, як суміжного землекористувача.
Згідно з п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року, визначено, що технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою має включати: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки
(крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної
власності); висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження
земельної ділянки із земель приватної власності); кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і
землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь, тобто зазначена Інструкція не передбачає як обов’язкову умову наявності підпису в акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки суміжними землекористувачами
Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Частиною 4 ст.105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про:
скасування або визнання не чинним рішення відповідача – суб»єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
зобов»язання відповідача – суб»єкта владних повноважень прийняти рішення чи вчиняти певні дії;
зобов»язання відповідача – суб»єкта владних повноважень утриматись від вчинення певних дій;
стягнення з відповідача – суб»єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю;
виконання зупиненої чи не вчиненої дії;
встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб»кта владних повноважень;
примусове відчуження земельної ділянки, інших об»єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Більш того, стаття 152 ЗК України визначає способи захисту прав на земельну ділянку, які здійснюються шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпек порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом способів.
Відповідно до ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується судом.
Враховуючи викладене вище, а також те, що позивач звернувся до суду з позовом про захист порушеного права на погодження меж як суміжного землекористувача, при цьому позивач не вказав, яким чином визнання не чинним Державного акту серії КР № 061062 на право власності на земельну ділянку, яка розташована в м. Кіровограді по вулиці Кропивницького, 95, виданий Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів 05 жовтня 2006 року та зобов»язання Управління Держкомзему у м. Кіровограді скасувати реєстрацію держаного акта серії КР № 061062 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею № 313 впливають на його право володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому земельною ділянкою, враховуючи також принцип диспозитивності адміністративного судочинства, який визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до вимог КАС України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на підставі чого суд вважає, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити за його безпідставністю та недоведеністю.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 19, 40. 81, 116, 118, 152, 158 Земельного Кодексу України, п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, керуючись ст.ст. 6, 105, 158, 159, 161, 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління земельних відносин Кіровоградської міської ради, Управління Держкомзему у м. Кіровограді, 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання не чинним Державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда І.М.Шевченко