Справа № 2а-428
2010 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року смт Михайлівка
Михайлівський районний суд Запорізької області,
у складі: судді Мовчана О.Г.
при секретареві Бабіч Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду, в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області та зобов’язання провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення, -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області, у якому зазначила, що відповідно до ст.1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни, в наслідок чого відповідно до ст.6 вказаного закону починаючи з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте відповідач зазначену надбавку до пенсії з 2006 року не нарахував і не виплатив.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду у Михайлівському районі Запорізької області, щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, позивач просить суд зобов’язати Управління пенсійного фонду у Михайлівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до чинного часу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення.
На обґрунтування своїх вимог, позивач надав суду:
? світлокопію пенсійного посвідчення;
? світлокопію листа з відмовою;
? світлокопію паспорта;
? заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до судового засідання не з’явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження й письмові заперечення й відповідно до яких вона заперечує проти позову, оскільки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Михайлівським РВ УМВС України в Запорізькій області 07 жовтня 1999 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 Михайлівського району на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області не перебуває. Просила провадження в справі закрити.
Матеріалів на підтвердження обґрунтованості заперечень, відповідачем суду не надано.
На підставі наданих заяв, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положення частини другої статті другої КАС України, встановлюють, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11 квітня 2000 року пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
При вивченні матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла до набрання сили Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, згідно п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 р. дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З огляду на те, що п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнані такими, що є неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону; стаття 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, при розрахунку розміру підвищення пенсії дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та починаючи з 01 січня 2009 року по день розгляду адміністративної справи слід керуватися ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Суд керується вимогами ст.8 КАС України, згідно якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, згідно ст.17 п.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження прав наявністю фінансування.
Право позивача на отримання надбавки до пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов’язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Михайлівському районі.
У зв`язку з тим, що згідно ст.99 КАС України встановлений шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, згідно ст.100 КАС України пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Приймаючи до уваги, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом його прав за період з 09 липня 2007 року по 20 квітня 2010 року, та враховуючи, що судом не встановлено, що зазначений строк пропущений позивачем з поважних причин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині для звернення до суду за захистом своїх прав і зобов’язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми надбавки до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону починаючи з 20 квітня 2010 року по 20 жовтня 2010 року.
Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов’язку вчинити дії, пов’язані з перерахунком надбавки до пенсії дитині війни, суд не може здійснювати розрахунок суми надбавки до пенсії позивача, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов’язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню лише в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області нарахувати і виплатити позивачу пенсію за період з 20 квітня 2010 року по 20 жовтня 2010 року, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період, в межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року № 491-IV (зі змінами та доповненнями) та пунктів 2, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок) індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до абзацу 6 пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення до об’єктів індексації, визначених у пункті 2 Порядку, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»); додаткова пенсії, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму. Оскільки надбавка пенсіонерам, які мають статус «дитина війни», визначається в залежності від прожиткового мінімуму, тому індексації вона не підлягає.
Керуючись положеннями ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» № 835-VI від 26 грудня 2008 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11 квітня 2000 року, ст.ст.11, 71, 94, 160, 161-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області та зобов’язання провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати нарахування ОСОБА_1 пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 20 квітня 2010 року по 20 жовтня 2010 року у розмірах, менших, ніж це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 20 квітня 2010 року по 20 жовтня 2010 року суму пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області – відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя
Михайлівського районного суду
Запорізької області О.Г.Мовчан