Справа № 2а-6956/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Бондаренко І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання протиправною відмову в перерахунку пенсії про зобов’язання провести такий перерахунок та стягнення боргу у зв’язку з цим неперерахуванням,- в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суд у з адміністративним позовом, в якому зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС і є інвалідом 3-ї групи (50% втрати працездатності) внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою. Перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя. Вважає, що його пенсія не може бути нижчою від 6 мінімальних пенсій за віком та що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Позивач зазначив, що 01.09.2010 року звертався до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії у відповідності із вказаними нормами, проте в перерахунку пенсії йому було відмовлено. Вважає відмову незаконною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просить визнати дії відповідача по відмові у перерахунку пенсії і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю неправомірними. Просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі м. Запоріжжя зробити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю згідно з ч.4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком (державна пенсія), та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком(додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю), та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі м. Запоріжжя виплатити заборгованість по недорахованим державній пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за весь час затримки починаючи з 01.01.2004 року по 09.11.2008 року та з 09.11.2009 року по 09.11.2010 року і виплатити недоплачену суму.
Представник відповідача надав заперечення на позов, вважає, що позивачу правомірно обчислення пенсії та підвищень здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.08 року № 530 додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю для осіб які втратили працездатність які належать до1-ї категорії, інвалідам І1І-ї групи – 15%, та постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.08 року № 654, мінімальний розмір пенсії, зокрема, для учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – інваліда 111 гр. встановлений в розмірі 980 гривень. Вважає дії відповідача законними. Зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню тільки для перерахунку або підвищення пенсій, призначених з відповідного до цього Закону, щодо пенсій, призначених відповідно до інших законів він не застосовується. В задоволенні позову просить відмовити.
У відповідності до ст.183-2 КАС України справу розглянуто в порядку скороченого провадження.
Аналізуючи надані докази суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою. Як пенсіонер перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя. Одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю. Його пенсійна виплата складає: 1087,47 гривень, де 980 гривень – мінімальний розмір пенсії; 106,35 грн. – додаткова пенсія інваліду 3-ї групи, 1,12 грн. – доплата до пенсії з 01.03.2010 року.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Судом також встановлено, що розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», розміру, який складає з 01.10.08 року 980 гривень.
Згідно ст.ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 року у справі № 10-рп/08 пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, входячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.08 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд не приймає також до уваги зазначення відповідача про застосування норм статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, тому що положення цієї статті не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальної пенсій та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період, вказаний позивачем.
Враховуючи той факт, що відповідачем відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії в розмірі мінімальної пенсії за віком, суд вважає за необхідне визнати зазначені дії неправомірними та зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок та провести виплату державної пенсії та доплати до пенсії в розмірі, мінімальної пенсії за віком, встановленому законом.
За правилами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк. Однак іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Аналіз зазначених норм матеріального права вказує на те, що строки позовної давності під час вирішення подібних спорів не застосовуються. Таким чином, доводи відповідача про застосування строків позовної давності судом до уваги прийняті бути не можуть.
Керуючись ст.ст.2,8-12,17,69,72,94,99,100,183-2 КАС України, ст.ст. 19,22,46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суддя –
П О С Т А Н О В И Л А:
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі м. Запоріжжя про відмову ОСОБА_1 у перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі м. Запоріжжя зробити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю згідно з ч.4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком (державна пенсія), та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю) - з 01.01.2004 року по 09.11.2008 року та з 09.11.2009 року по 09.11.2010 року та сплатити недоплачену суму з урахуванням вже отриманої позивачем.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя:
УПФУ в Хортицькому районі
м.Запоріжжя
ОСОБА_2
АДРЕСА_1
Хортицький районний суд м.Запоріжжя надсилає для відома копію постанови суду від 22.10.2010 року про перерахунок пенсії.
Додаток: на 2 аркушах.
Суддя
Хортицького районного суду
м.Запоріжжя І.В.Бондаренко