Справа № 2-8408/10.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
17 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді: Шевченко І.М.
при секретарі: Фришко А.Ю.
з участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору № KGDMAE 0000921 від 10.12.2007 року, -
В с т а н о в и в:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання кредитного договору № KGDMAE 0000921, мотивуючи позов тим, що 10 грудня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» укладено вищезазначений договір предметом якого є одержання споживчого кредиту на покупку автомобіля в сумі 77 753,50 грн. з остаточним стоком його погашення до 07.12.2012 року.
Однією із істотних умов договору (п. 7.1) визначено сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1,34% на місяць (16,08% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом.
На даний час відповідач в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку, про що йому стало відомо з листа Голови Правління Банку від 14.06.2010 року, розмір відсоткової ставки йому на даний час не відомий.
За таких обставин вважає, що відповідачем не законно змінено істотні умови договору, а тому вважає, що сторони не мають виконувати нікчемні умови договору.
Крім того, відповідно до п. 2.1.4 кредитного договору банк зобов»язувався забезпечувати позичальника консультаційними послугами з питань виконання договору.
На неодноразові звернення про надання інформації про стан відноси між ним та банком по даному договору ніякої інформації він не отримував. Таким чином має місце злісне невиконання /ігнорування виконання відповідачем умов п. 2.1.4 кредитного договору.
Посилаючись на вказані обставини та норми діючого законодавства просить розірвати вищезазначений кредитний договір.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно між Банком та позивачем укладено вищезазначений кредитний договір у відповідності до вимог чинного законодавства і позивач був ознайомлений з його умовами, які сторонами не оспорювались і певний час виконувались. В судовому засіданні позивачем не було надано доводів для розірвання даного договору. Розмір відсоткової ставки, відповідно до умов договору, банком підвищено, 08.01.2009 року, до прийняття змін в законодавство про заборону змінювати розмір процентної ставки. Відповідачу направлявся лист, так як передбачено умовами договору. Пояснення щодо неотримання інформації є взагалі безпідставним. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитний договір «Авто в кредит» з визначенням його змісту, відповідно до п.7.1 якого відповідач надав кредитні кошти на строк з 10.12.2007 року по 07.12.2007 року включно, у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 105 781,00 грн. на наступні цілі: 70 700,00 грн. на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,0 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № KGDMAE 0000921 від 12.12.2007 року, договором особистого страхування № KGDMAE 0000921 від 10.12.2007 року на строк до 09.12.2008 року у сумі 5 605,50 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1414,00 грн.; та у розмірі 28 027,50 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10 даного договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти, а ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В судовому засіданні встановлено, що свої зобов»язання перед позивачем банком виконані відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувались при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов»язання.
Як встановлено в судовому засіданні істотними обставинами, що є підставою для розірвання договору, позивач називає підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки по договору та ненадання банком інформації щодо кредитного договору.
Пунктом 2.3.1 договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки. Реалізація цього права здійснюється компетентними органами або відповідними посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до установчих документів та закону ( статті 92, 99 ЦК України) шляхом прийняття управлінського рішення. Відповідно до цього ж пункту договору банк надіслав позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки, що підтверджується копією листа від 25.12.2008 року та реєстром відправки поштових відправлень з відміткою пошти від 08.01.2009 року.
Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатись, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Таким чином відповідачем в законному порядку прийнято рішення про зміну відсоткової ставки.
В судовому засіданні представником позивача не надано жодного доказу про відмову йому у наданні інформації щодо кредитних відноси між сторонами. З письмовими зверненнями на адресу банку він звертався лише у вересні місяці 2010 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої особи за наявності одночасно таких умов:
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
В судовому засіданні встановлено, що при підписанні договору сторони визначили його умови і в судовому засіданні ним не наведено підстав для його розірвання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо розірвання кредитного договору № KGDMAE 0000921 від 10.12.2007 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 627, 652, 1049, 1054 ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10. 11, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд ,-
В и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору № KGDMAE 0000921 від 10.12.2007 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.
Суддя Ленінського
районного суду м. Кіровограда: І.М. Шевченко