Справа 2-380/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 23 грудня 2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Благодатної О.Ю.,

При секретарі Вишнякової К.С.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В с т а н о в и в :

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги наступним.

 Позивачу належить житловий будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельної ділянці площею 567 кв.м.. Вищевказана земельна ділянка належить на праві власності позивачу, відповідно до державного акту від 11.12.07 року.

У вересні 2009 року відповідач ОСОБА_3 побудував забір  на земельної ділянці позивача, що здійснює для позивача перешкоди у користуванні літньою кухнею літ. «Б» та тамбуром літ. «б».

 Відповідно до уточнених позовних вимог від 25.08.10 року, позивач просить зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні літньою кухнею літ. «Б» та тамбуром літ. «б», розташованих на земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зносу забору із каменя, який обмежує доступ до вказаних будівель. Зобов’язати відповідачів поновити первісні межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом возведення кам’яного забору на межі земельних ділянок , відповідно до державного акту на землю серії НОМЕР_1 від 11.12.07 р. на ім’я ОСОБА_1, стягнути с відповідачів судові витрати.

 Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, та просили задовольнити.

 Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала повністю, та просила позов залишити без задоволення.

 Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, та пояснив, що неодноразово позивачу пропонували замінити забір, т.я. він вже був старий, однак вона не погодилася з цим. Новий забір побудований на місці старого, межі не порушені.

 Суд, заслухав думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

 Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0567 га розташована за адресою: АДРЕСА_1.

 ОСОБА_2 є землекористувачем суміжної земельної ділянки , розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

 Відповідно до висновку судової будівельне технічної експертизи № 775 від 08.06.10 року, межа землекористування між сусідніми домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, проходили на відстані 0,499 м, 0,425 м, 0,503 м, 0,965 м від будівель літ. «Б» та літ. «б», які належать ОСОБА_1

 При будівництві кам’яної огорожі суміжна межа землекористування ОСОБА_5 переміщена в сторону земельної ділянки сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 біля будівель літ. «Б» та літ «б», та на момент огляду не відповідає державному акту  

 На день огляду суміжна межа землекористування між сусідніми домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , розташована на відстані 0,29 м., 0,296м., 0,72 м від будівель літ. «Б» та  літ. «б», які належать ОСОБА_1 Таким чином суміжна межа землекористування, вказана в державному акті ОСОБА_1 перемішена в сторону земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 на 17 см -24 см.

 Відстань від старого забору із бутового каменя , встановлена по суміжної межі землекористування між сусідніми домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, до будівель літ. «Б» та літ. «б». які належать ОСОБА_1 , раніше складало 0,499 м, 0,425 м, 0,503 м, 0,964 м, т.б. в деяких місцях не відповідає вимогам п. 3.25 ДБН , та становить деякі перешкоди  про проведенні ремонту стін даних будівель. У наступний час , відступ нового забору від стін будівель ОСОБА_1 скорочений на 17 см-24см, т.б. суміжна межа землекористування між сусідніми будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , розташована на відступі 0,29 м, 0,259м, 0.296м, 0,72 м від будівель літ. «Б» та літ. «б», які належать ОСОБА_1, що не відповідає вимогам ДБН, та виключає підхід до даних будівель зі сторони забору та перешкоджає проведенню їх ремонту. Таким чином, огорожа із каменя, побудована ОСОБА_2, відповідає будівельним нормам по висоті , однак не відповідає вимогам п. 3.25 ДБН , т.я обмежує, а в деяких місцях виключає доступ до зовнішньої поверхні стін будівель літ. «Б» та літ. «б», які належать ОСОБА_1 та здійснюють перешкоди в поведені текучих ремонтів.

 На день огляду, у власника домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Сімферополі ОСОБА_1 є право установчі документи на земельну ділянку - державний акт на право власності на земельну ділянку, в якому суміжна межа землекористування між сусідніми домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 вказана між точками «Д» та «Е».

 У наслідку проведеного огляду при порівнянні двох кадастрових планів встановлено, що суміжна межа землекористування між сусідніми домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не суміщається по лінійним розмірам та по місцезнаходженню межових точок 8(7), 7(8), 6(9), у зв’язку з тим, що новий забір, встановлений ОСОБА_2 переміщений стосовно до суміжно межі, вказаної в державному акті  в сторону сусіднього домоволодіння  АДРЕСА_1.

 Таким чином, в натурі  межа суміжних земельних ділянок , розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1  повинна проходити так, як вказано в державному акті та кадастровому плані від 07.07.06 року, який погоджений землекористувачем ОСОБА_2

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

        Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.  

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

 Суд вважає, що вимоги позивача до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, засновані на законі та підлягають задоволенню.

 Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, у зв’язку з тим, що позивачем не надано суду доказів того, що від є власником або землекористувачем суміжної земельної ділянки, та саме, що він чинить вказані позивачем перешкоди.

 Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

 На підставі ст.. 391 ЦК України, ст.. 152 ЗК України,   керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

 Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні літньою кухнею літ. «Б» та тамбуром літ. «б», розташованих на земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зносу забору із каменя, який обмежує доступ до вказаних будівель.  

Зобов’язати ОСОБА_2 поновити первісні межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом возведення кам’яного забору на межі земельних ділянок , відповідно до державного акту на землю серії НОМЕР_1 від 11.12.07 р. на ім’я ОСОБА_1.  

 Стягнути с ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4565 грн. 74 коп. ( чотири тисячі п’ятсот шістдесят п’ять).

 В решті позовні вимоги залишити без задоволення.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: