ПОСТАНОВА                        Справа № 2-а-2576/10

Іменем      України  

28.12. 2010 року  суддя Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  Гулевич Ю.Г.  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії

  встановив:  

23.11.  2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови в перерахунку та призначенні державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених статтями 50, 54 -Закону  України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання перерахувати та виплатити йому державну пенсію у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 червня 2010 року, зобов'язання призначити з 30 червня 2010 року державну пенсію у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100  відсотків  мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та розмірів прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на момент виплати. Позовні вимоги мотивовані тим, що державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачувалися позивачу в розмірах значно менших, ніж встановлено цим Законом.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесена до І категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом II групи, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,   що підтверджується копією посвідченням НОМЕР_1 громадянина, який постраждав  внаслідок  аварії на ЧАЕС від 22.06.1994 р., вкладкою НОМЕР_2 до посвідчення від 8.10.1998 р., довідкою МСЕК №004387.

У зв'язку з цим  у період з 04.11.1997 року  позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачувалася позивачу в період з 01.01.2006 року по 09.04.2008 року та з 31.07.2008 року по 12.11.2008 року  в розмірах значно менших, ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 10.06.2010 р. позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але отримав відмову.

Відповідно до статті 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії І, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії І, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.01.2008 були внесені зміни до статей 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими був значно зменшений розмір держаної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність з 22.05.2008 року.

Крім того, слід зазначити, що згідно з рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від б липня 1999р., від 20 березня 2002р., від 17 березня 2004р., від 1 грудня 2004р.).

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються мінімальний розмір заробітної плати та мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою  мінімальний розмір  пенсій  за  віком  встановлюється  у  розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою в законі про державний бюджет на відповідний рік.  Відповідно до статті 52 Закону України від 27.04.2010 № 2154-УІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік »  сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлена в наступних розмірах: з 01.01.2010 - 695 грн.,  з 01.04.2010 - 706 грн., з 01.07.2010 - 709 грн., з 01.10.2010 - 723 грн., з 01.12.2010 -734 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право отримання пенсії на призначення пенсії  в розмірі,  не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100  процентів мінімальної пенсії за віком з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України. Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При  прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і  свобод. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи."  

Відповідно до п.1 статті 13 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте, як встановлено судом, виплата пенсії позивачу здійснювалася відповідачем на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 (втратила чинність 01.09.2008), № 530 від 28.05.2008 та № 654 від 16.07.2008 в розмірах, які не відповідають розміру пенсії, визначеному у спеціальному законі та є меншими від встановленого законом.

Суд вважає безпідставним обґрунтування своєї позиції відповідачем посиланнями на частину 5 статті 54 Закону України № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Крім того, Кабінет Міністрів України визначає лише порядок виплати пенсій і не може встановлювати розмір, оскільки порядок означає «як, яким чином» проводити виплату, а розмір включає поняття «скільки» і ототожнювати порядок і розмір з виду різного правового навантаження цих значень неможливо.

Враховуючи те, що постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002, № 530 від 28.05.2008 та № 654 від 16.07.2008, на підставі яких проводилося нарахування пенсії позивачу, істотно звужують його права, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що застосуванню підлягає Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.  

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 26.11.2010 р.   відмовлено в поновленні строку позовної давнини та призначено справу до слухання за період часу з  09.02.2010 р.  

Вважаючи на те, що Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у  звільнено від сплати судового збору, то судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок держави.

На підставі статей  19, 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України №  10-рп від 22.05.2008, статей 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись статтями 11, 94, 99, 100, 162, 183-2 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови ОСОБА_2  в призначенні державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист"громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим призначити ОСОБА_2  з 09.02.2010 року довічно державну пенсію у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на момент виплати.       

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського  апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    

 Суддя: