Справа № 2а-2142/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
в складі: головуючого судді Громова І.Б.,
при секретарі Твердохліб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запорожжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій посадових осіб щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та стягнення недоплачених сум
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Хортицької районної адміністрації Запорізької міської Ради про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки, посилаючись на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС другої категорії, про що йому видано посвідчення встановленого зразку та перебуває на обліку у відповідача по місцю свого проживання. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ йому передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, тобто відповідачем. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Але за 2008-2010 роки вказана допомога виплачена йому у менших розмірах, ніж передбачено законом, зокрема йому виплачено по 100 грн. з посиланням на застосування постанови Кабінету Міністрів України. У вересні 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплачених йому коштів, але йому було відмовлено. Позивач просить визнати відмову відповідача в виплаті на його користь щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною, стягнути на його користь з відповідача не донараховану суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки у розмірі 9895 гривень.
Представник відповідача Щульц В.В. проти позову заперечує, подала заперечення в яких зазначив, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його застосування проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управлінням праці та соціального захисту населення постраждалим громадянам, згідно діючого законодавства, нараховується і виплачується компенсаційна виплата. У 2005 - 2008 роках компенсаційні виплати від мінімальної заробітної плати були призупинені законами України про Державний бюджет на відповідні роки, що затверджувались Верховною Радою України. Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, представник відповідача вказав, що позивачем пропущено строк, визначений ст. 99 КАС України, у відповідності до ст. 100 КАС України просив суд на цій підставі відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Пункт 3 ст.48 Закону № 796-ХІІ передбачає залежність розміру допомоги на оздоровлення від мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 62 Закону України № 796-ХІІ роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади, всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Ст.67 вказаного Закону регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, а саме конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Оскільки порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання, 26 липня 1996 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою були затверджені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Вищевказана постанова в частині підпункту «є» пункту першого втратила чинність після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, якою встановлені нові розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно вказаної постанови, учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, яким є позивачка, передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100,00 гривень.
На виконання ст. 62 Закону України № 796-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 936 від 20 серпня 2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п.3 якої передбачено, що виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2, про що йому видано посвідчення, перебуває на обліку у відповідача за місцем свого проживання.
Відповідно до частин 4,5,7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законами України від 01.07.92р № 2532-ХІІ; від 06.06.96р № 230/96-ВР; від 25.03.99р № 563-ХІУ; від 11.07.2001 року - щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п’ять мінімальних заробітних плат; та щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам на місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.
Згідно п.п.11 п.28 Розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними/такими, що не відповідають Конституції України».
З врахуванням викладеного позивачу належало до виплати в 2008 році, в 2009 році та в 2010 році відповідачем щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати згідно частин 4,5,7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тоді як відповідачем було сплачено позивачу таку допомогу згідно довідки в 2007 році та в 2008 році в розмірі по 100 гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, оскільки діючий Закон має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи позовні вимоги позивача по суті суд приходить до наступного:
Вирішуючи вимоги позивача за 2008-2009 роки суд враховує те, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки відповідач наполягає на застосуванні шестимісячного строку для звернення до суду, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача за 2008-2009 роки слід відмовити у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, з моменту набрання чинності рішення Конституційного суду України мав шестимісячний термін звернутися до суду за захистом своїх прав, але звернувся до суду лише 11.10.2010 року, даних та доказів про причини пропуску, їх поважність та про поновлення пропущеного строку позивачем не зазначено.
Вирішуючи позовні вимоги позивача за 2010 рік суд вважає, що вони підлягають задоволенню, оскільки згідно частин 4,5,7 ст.48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання від відповідача щорічної допомоги на оздоровлення як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, наданих у інформаційно-методичному листі від 12.04.2010 року №6-11 зазначено, що у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій зобов’язати провести перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 2, 6,8, 9, 11, 69, 71, 94,99-100, 104, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд , -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій посадових осіб щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та стягнення недоплачених сум задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій посадових осіб щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та стягнення недоплачених сум стосовно відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Постанова не набрала законної сили.
Суддя: Громов І.Б.
Копія вірна: секретар Твердохліб О.С.