Справа № 2а-3546/10/0308
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про зобов’язання провести донарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
в с т а н о в и в :
29.09.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку про зобов’язання провести донарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) № 2195-ІV від 18.11.2004 року має статус дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону їй з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2009-2010 роках така допомога не виплачувалась.
Просить суд, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2009 -2010 роки.
Ухвалою суду від 04.10.2010 року позовні вимоги позивача про виплату надбавки за періоди з 2009 року по 28.03.2010 року залишені без розгляду.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Луцьку, протягом 2008-2010 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням із проставленим у ньому штампом «дитина війни» (а.с. 8) та довідкою відповідача № 1782 від 29.09.2010 року.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону, згідно якої встановлено, що діти війни мають право на соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009 – 2010 роках будь-якими законодавчими актами, в тому числі і Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не змінювалася і не зупинялася.
Згідно ч.3 ст. 3 цього Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність є протиправними.
Однак, оскільки позивач, знаючи про порушення відповідачем свого права, починаючи з 2009 року до 29.09.2010 року не зверталася з таким позовом до адміністративного суду, то вона пропустила встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення з врахуванням піврічного строку до дня звернення. Жодних доказів поважності пропуску строків звернення до суду позивач не вказав. Підстав для поновлення строку звернення до суду за період з 2009 року до 28. 03.2010 року суд не вбачає.
Відповідно, позов підлягає до задоволення за період з 29.03.2010 року по 28.09.2010 року.
Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п.26 рішення Кечко проти України).
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 94, 159,160, 163, 167, 183-2 КАС України, на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 29.03.2010 року по 28.09.2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк