Справа № 1-58/10

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року Білогірський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Гринчука Р.С.,

при секретарі         – Дем’янюк Н.М.,

за участю прокурора – Присяжнюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір’я кримінальну справу про обвинувачення:

    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2010 року, приблизно о 19 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на території присадибної ділянки (городу), розташованої в с. Миклаші Білогірського району, належної потерпілій ОСОБА_2, під час сварки, яка виникла через особисті неприязні стосунки, з метою заволодіння мобільним телефоном «Нокіа 6300», вартістю 868 грн., з сім-карткою «Київстар», яка коштує 25 грн. та карткою для поповнення мобільного рахунку номіналом 20 грн., належного потерпілій, в ділянці передпліччя стиснув її праву руку, в якій перебував телефон, заподіявши фізичний біль, висмикнув з її руки телефон та покинув межі земельної ділянки.

В період з 19 год. до 24 год. того ж дня ОСОБА_1 вільно володів та розпоряджався вказаним мобільним пристроєм.

Внаслідок дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження легкого ступня тяжкості.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, підтвердивши викладені в обвинувальному висновку обставини вчинення злочину та надав показання, відповідно до яких він незаконно заволодів мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння, з метою помсти за те, що вона відмовилася продовжувати підтримувати з ним інтимні стосунки, які до цього тривали між ними певний період.

Не зважаючи на повне визнання вини підсудним, його винність у вчиненні злочину об’єктивно підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді пояснила, що ОСОБА_1 12.05.10. перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння, погрожував їй фізичною розправою, якщо не погодиться продовжувати з ним статеві стосунки, а коли почув про відмову, штовхнув її на землю, після чого вона намагалася з власного мобільного телефону «Нокіа 6300» зателефонувати синові, але підсудний стиснув їй праву руку, в якій знаходився телефон, вона відчула сильний фізичний біль і змушена була віддати телефон ОСОБА_1 На даний час телефон їй повернуто, претензій до підсудного не має, звертатися до суду зі скаргою приватного обвинувачення про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України відмовилася.

Свідок ОСОБА_3 в суді надала показання, відповідно до яких ввечері 12.05.10. потерпіла ОСОБА_2 попросила у неї допомоги забрати належного їй мобільного телефона, якого із застосуванням насильства, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння забрав підсудний ОСОБА_1 Але на її вимогу повернути викрадене, підсудний відмовив, в зв’язку з чим вона була змушена викликати працівників міліції.

Свідок ОСОБА_4 в суді показав, що бачив, як 12.05.10. на городі, належному ОСОБА_2, підсудний ОСОБА_1 під час сварки штовхнув потерпілу в груди, від чого вона впала на землю, після чого відібрав у неї мобільний телефон.

В протоколі явки з повинною від 13.05.10. ОСОБА_1 зазначив про вчинення ним відкритого заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до висновку експерта №388 від 02.06.10., у потерпілої ОСОБА_2 внаслідок застосування фізичного насильства з боку підсудного, виявлені тілесні ушкодження у вигляді чотирьох синців на поверхні правого плеча, садна в ділянці грудини, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості (а.с.61).

Висновком експертизи №433т від 02.06.10., вартість проведення якої становить 329,54 грн., вартість мобільного телефону «Нокіа 6300», належного потерпілій становить 868 грн. (а.с.66).

    Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена і його дії слід кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

При призначенні ОСОБА_1 виду та строку покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше не судимий, вперше вчинив тяжкий злочин, характеризується з позитивної сторони. Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій з боку потерпілої. Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких підстав, враховуючи думку потерпілої, яка просила не призначати підсудному покарання, пов’язаного з реальним позбавленням волі, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства і йому доцільно призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

    На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередню – підписку про невиїзд.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області (перерахувати на управління Держказначейства Хмельницької обл., р/р 31258272210321, МФО 815013, код 25575309 «за дослідження №10») 329,54 грн. вартості проведеної експертизи.

    Мобільний телефон, переданий на зберігання ОСОБА_2, повернути останній.

    На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб з моменту проголошення.

Головуючий                                                                                                                  Р.С. Гринчук