Справа № 2А-1694/10

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   УК Р А Ї Н И  

м. Ковель                                                                                                       28 грудня 2010 року

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого-судді Логвинюк І.М.,

розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України у Ковельському р - ні Волинської області  про  визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок пенсії та виплату недоплаченої пенсії і додаткової пенсії як учасникові ліквідації аварії на ЧАЕС,                                    

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 13.12.10 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ковельському р - ні Волинської області  про  визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок пенсії та виплату недоплаченої пенсії і додаткової пенсії як учасникові ліквідації аварії на ЧАЕС за період з 31.10.06 р. по даний час.  

Ухвалою суду від 14.12.10 р. п озовну заяву  в частині позовної вимоги про зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства з 31.10.06 р по даний час за період з 31.10.06 р. по 12.06.10 р. включно залишено без розгляду.  

 Решта позовних вимог позивача за період з 13.06.10 р. по даний час мотивована тим, що він має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з 1987 р. 1 категорії, являється інвалідом 2 гр. довічно з 09.04.02 р. внаслідок захворювання, пов»язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначає, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – З.У. «Про статус…») пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю (далі – додаткова пенсія), що призначається після виникнення права на державну пенсію. З 09.04.02 р. він отримує пенсію по 2 гр. інвалідності відповідно до ст. 54 З.У. «Про статус…», якою передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, можуть призначатись за бажанням громадян із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчудження у 1986-1990 р. р. у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причиновий зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема, по 2 гр. інвалідності – за 8 мініміальних пенсій за віком. Ст. 50 З.У. «Про статус…» особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, зокрема, інвалідам 2 гр. – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Постановою КМ України  від 03.01.02 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що виходячи з розміру мінімальної пенсії 19,91 грн., мав проводитись розрахунок мінімального розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 З.У. «Про статус…», додаткової пенсії. Зазначає, що законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» визначено, що розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 р. страхового стражу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, що не стосується осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 01.01.06 р. мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.54 З.У. «Про статус…»  мав бути не нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  2 групи  - 500 грн., відповідно до постанови КМ України від 27.12.05 р. № 1 293 «Про збільшення розміру пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 67 З.У. «Про статус…» доповнено  ч.3, якою передбачено з 01.01.07 р. у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно підвищувати розміри пенсії, що визначається згідно із ст. 54 З.У. «Про статус…», додаткової пенсії, так як в редакції Закону від 05.10.06 р. відсутні норми, що визначаються, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – З.У. «Про Державний бюджет України на 2008 рік…») підвищуються розміри пенсії відповідно до З.У. «Про статус…» та для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 12987-1990 р. р. розмір пенсії не може бути нижчими, відповідно, по 2 гр. інвалідності – 150 %, а додаткова пенсія - у розмірі 20 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням же Конституційного Суду України від 22.05.08 р. вищевказані положення З.У. «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» визнано неконституційними, тому з 22.05.08 р. діє попередня норма  З.У. «Про статус…». Разом з тим постановою КМ України від 28.05.08 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено мінімальні розміри пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 р. р. по 2 гр. інвалідності - 725 грн., а додаткова пенсія – 20 % прожиткового мінімуму для непрацездатних. Закони України мають вищу юридичну силу, а тому він вважає, що пенсія йому як інваліду 2 гр. має виплачуватись у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, визначених з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а додаткова пенсія – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням  розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Відповідач 13.12.10 р. відмови задовольнити його вищезазначені вимоги. Вважає, що пенсія йому нараховувалась та виплачувалась невірно та у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Просить визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 З.У. «Про статус…»; зобов»язати відповідача  провести перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства з подальшою виплатою її у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 З.У. «Про статус…».

 Відповідачем 23.12.10 р. подано суду заперечення проти позову, мотивоване тим, що хоча позивач дійсно, відповідно до З.У. «Про статус…», посвідчення НОМЕР_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та з 09.04.02 р. отримує пенсію по 2 гр. інвалідності, йому щомісячно виплачується пенсія по інвалідності та проводяться відповідні її перерахунку відповідно до чинного законодавства. Так, згідно з ч.1 ст. 50 З.У. «Про статус…», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія по 2 гр. інвалідності у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Проте, визначення мінімального розміру пенсії надано лише у ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»тому відповідач з 2002 р. послуговувався  Постановою КМ України  від 03.01.02 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», втратила чинність з прийняттям постанови КМ України від 28.05.08 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що додаткова пенсія для інвалідів 2 гр. встановлюється з 01.01.08 р. у розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Відповідач послуговується також положеннями  постанови КМ України від 27.12.05 р. № 1 293 «Про збільшення розміру пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що розмір пенсії та додаткової пенсії позивачеві обраховано вірно, законно. Просить у задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто в порядку скороченого провадження відповідно до  ст. 183-2 КАС України.      

Суд, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини справи, вважає, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,  є інвалідом II групи, що стверджується копіями: посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії А НОМЕР_1, виданого на ім.»я позивача 10.04.02 р.; довідки Волинської обллікарні серії МСЕ № 0049977 щодо захворювання та групи інвалідності позивача, має право на пільги що відповідачем не оспорюється.

Згідно з  довідкою № 728/03/01 від 10.12.10 р., виданої відповідачем, позивач дійсно перебуває на обліку в управлінні ПФ України у Ковельському р - ні як отримувач пенсії та вбачаються розміри нарахованої йому пенсії за віком   при повному стажі за період з червня по грудень 2010 р. включно.    

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.      

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».      

Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 2-ої групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Ст. 54 цього Закону встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 2 гр., щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.      

Із врахуванням наведого, позивач має право на призначення державної пенсії у розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.      

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Відповідно до ст.17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.      

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.      

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.      

З врахуванням наведеного, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.      

Будь - якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.      

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.      

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.      

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно -правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.      

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.      

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.      

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.      

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.  Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.      

Оскільки позивачеві слід визначати державну та додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Позивач мав право на перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет».      

Згідно положення ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.  

Посилання відповідача, наведені у запереченні проти позову, на увагу не заслуговують та доводів позовної заяви не спростовують. Відповідач у будь-якому випадку повинен був нараховувати пенсії у встановленому законом розмірі, виплата ж цих пенсій у повному розмірі могла бути проведена після збільшення бюджетних асигнувань або ж у наступних бюджетних періодах.        

За таких підстав права позивача підлягають захисту з 13.06.10 р. шляхом визнання відповідної відмови відповідача неправомірною та зобов’язання  його здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу   відповідно до ст. ст.  49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії - восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, зобов»завши  відповідача виплатити йому різницю між перерахованими і отриманими ним сумами вказаних вище пенсій.       

Для вказаної мети, на думку суду, немає потреби покладати на відповідача обов'язок надалі нараховувати  пенсії  у  вказаному порядку.  Відповідач має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей обов'язок покладений на відповідача Конституцією України і рішення суду для його підкріплення не потрібне.

Крім того, відповідно до змісту ст. 2 КАС України, захисту підлягає порушене право. А тому в частині позовних вимог позивача за період, початок якого визначено судом як день - 13.06.10 р., та по «даний час» як зазначено позивачем у позовній заяві, на думку суду, захисту підлягає період до дня звернення позивача з позовом до суду, тобто, до 13.12.10 р. включно.  

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 71, 86, 159 - 163, 186, 254, 256 КАС України, ч. 2 ст. 19, ст. 46 Конституції України,   ст. ст. 50, 54, 55, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч. 2 ст. 5, ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  суд

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області, що полягають у відмові у проведенні перерахунку пенсії позивачеві ОСОБА_1 як інваліду – чорнобильцю 2 групи 1 категорії відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 13.06.10 р. по 13.12.10 р. включно.  

Зобов»зати управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області провести перерахунок основної та додаткової пенсій позивачеві ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії  - 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком як  учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 гр. внаслідок захворювання, пов»язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та виплату різниць перерахованих та фактично виплачених йому сум пенсій,  за період з 13.06.10 р. по 13.12.10 р. включно.  

В решті позову відмовити.  

Постанову суду звернути до негайного виконання.  

Постанова може бути оскаржена до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської обл.  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.  

 Особи, які брали участь у справі можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу подано не було.  

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Головуючий: