Справа №2-1743/10

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2010 р.                                                  Здолбунівський районний суд  

Рівненської області
під головуванням судді               Калюжного А.Є.

при секретарі               Дацишиній Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу та стягнення моральної шкоди,

 встановив:

     В поданій до суду позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідачки          ОСОБА_2 на свою користь борг в сумі 1000 /одна тисяча/ гривень та 1000 /одну тисячу/ гривень моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на початку жовтня 2009 року між нею та відповідачкою було укладено договір позики. Відповідачка позичила кошти в розмірі 2000 /дві тисячі/ гривень. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 мала повернути кошти в другій половині жовтня 2009 року, тобто після весілля її сина, задля чого й позичала гроші. Всупереч домовленостей відповідачка не повернула коштів.  

Зазначає, що в зв’язку з цим була вимушена звернутися в Здолбунівський РВ УМВС України в Рівненській області  з приводу порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по факту заволодіння її коштами внаслідок шахрайства.  

Вказує, що відповідачка відразу ж повернула половину суми позики в розмірі 1000 /одна тисяча/ гривень. Відповідно, в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Натомість другу половину суми позики відповідачка не повертає по даний час.  

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги частково змінила, просить стягнути з відповідачки 700 /сімсот/ гривень заборгованості за договором позики, так як 300 гривень ОСОБА_2 їй повернула.              

Відповідачка  в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Зазначила, що усю суму заборгованості за договором позики нею сплачено.  

Вислухавши сторін по справі, дослідивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачкою на початку жовтня 2009 року було укладено договір позики.

Згідно договору, ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2000 /дві тисячі/ гривень, а остання зобов’язувалася повернути їй кошти в другій половині жовтня 2009 року.  

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачкою повернуто позивачці борг в сумі  1300 гривень.  

Доказів про те, що ОСОБА_2 повністю повернула решту позики для ОСОБА_1 в сумі 700 гривень  відповідачкою суду не надано.  

Тому, з врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачки підлягає вказана позивачкою сума - 700 /сімсот/ гривень.

Витрати по сплаті державного мита й на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в суді слід покласти на відповідачку.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.526, 611, 612, 1049, 1050 ЦК України, -

   вирішив:

      Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 700 /сімсот/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. 00 коп. та 120грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

                    Суддя: