Справа № 2а-1671 / 10
П О С Т А Н О В А
І М « Я М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі : головуючого - судді Лобарчук О.О.
при секретарі - Крютченко Н.А.
розглянув у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Антрацит адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати по пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
18.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати по пенсії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_1 послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з 27.01.1998 року по 09.01.2006 року - інвалідом 3 групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із чим пенсія йому повинна була підвищуватися на 200 % мінімальної пенсії за віком - за час знаходження на 2-й групі інвалідності. З 10.01.2006 року -2-ої групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із чим пенсія йому повинна була підвищуватися на 350 % мінімальної пенсії за віком - за час знаходження на 2-й групі інвалідності.
Згідно до Закону України від 23 грудня 2004 року № 2291-1У, яким були внесені зміни у ст.. 28 Закону україни «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей Закон набрав чинності з дня його опублікування від 12.01.2005 року. Таким чином з 12.01.2005 року він повинен був отримувати надбавку до пенсії як інвалід війни виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої повинен був відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак надбавку як інваліду війни він отримував в значно нижчому розмірі.
Так, станом з 12.01.2005 року він повинен був отримувати надбавку до пенсії як інвалід війни виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір повинен був відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Так, станом, на 12.01.2005 року він отримував 33, 24 грн., у той час. Коли розмір прожиткового мінімуму на 12.01.2005 року складав 332 грн..( Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік « від 23.12.2004 року № 2285-1У) , та 200% від 332,00 грн. дорівнює 664 грн., які він повинен був отримувати.
Розмір прожиткового мінімуму надалі збільшувався та складав: з 01.01.2006 року-350 грн., з 1.04.2006 року-359 грн., з 1.10.2006 року-366 грн., з 01.01.2007 року -380 грн., з 1.04.2007 року-410 грн. 06 коп., з 1.10.2007 року- 415 грн,11 грн., з 01.01.2008 року- 470 грн., з 1.04.2008 року- 481 грн., з 01.07.2008 року-482 грн., з 1.10.2008 року- 498 грн., з 1.11.2009 року- 573 грн., з 1.01.2010 року-695 грн., з 01.04.2010 року- 706 грн., з 01.07.2010 року- 709 грн., 01.10.2010- 723 грн. Однак це не приймається до уваги позивачем.
У зв»язку зі змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців й осіб начальницького складу органів внутрішніх справ» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» з 1.01.2006 року розмір надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ої групи інвалідності став складати 30 % прожиткового мінімуму, інваліду 2-ої групи інвалідності -40% прожиткового мінімуму, інваліду війни 1-ої групи- 50 % прожиткового мінімуму
Однак у відповідності до ст.. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому нарахування надбавки до пенсії інваліду війни 3-ої групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, інваліду 2-ої групи-350% прожиткового мінімуму та інваліду 1-ої групи -400% прожиткового мінімуму повинно було провадитися і після 2006 року.
Однак цього не сталося, тому 27.10.2010 року він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит з заявою з проханням перерахувати надбавку до пенсії як інваліду війни, на що отримав відповідь № 114 від 03.11.2010 року про відмову. Також посилається на ч.2 ст. 87 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» , згідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року № 1058-1У , згідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, статтю 55 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного Фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Просить визнати незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит Луганської області щодо нарахування та виплати йому надбавки до пенсії як інваліду війни. Також просить зобов'язати УПФУ в м. Антрацит здійснити перерахунок та виплату йому з 12.01.2005 року з урахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ої групи у розмірі 200% та з 10.01.2006 року як інваліду 2-ої групи- 350% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, просив розглядати справу у ййого відсутність (а.с.2).
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області - в судове засідання також не з’явився, надіслав заперечення на позов, просив справу розглянути в його відсутність, вимоги позивача ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що позивач, як інвалід 3 групи від захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 27.01.1998 року, а з 10.01.2006 року – як інвалід 2 групи, отримує пенсію на підставі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ та щомісячну додаткову пенсію на підставі ст. 50 зазначеного Закону.
27.10.2010 року позивач звернувся до УПФУ в м. Антрацит із заявою про перерахунок підвищення до пенсії як інваліду війни.
Рішенням № 114 від 03.11.2010 року в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.
В обґрунтування правильності дій управління пояснють:
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Х11( надалі Закон) набрав чинності з 01.01.1994 року згідно з Постановою Верховної ради України від 22.10.1993 року «Про введення в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно із Законом України від 05.10.2005 року № 2939-1У «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, частину 4 статті 13 викладено в такій редакції:»інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам 1 групи- у розмірі 50% прожиткового мінімуму, інвалідам 2 групи-40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи- у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
З 01.01.2006 року підвищення до пенсії позивачу, як інваліду війни, виплачувалось в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 10.01.2006 року -в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , тобто в розмірах, визначених Законом . Зазначені норми Закону протягом 2006 -2010 року змін не зазнавали, неконституційними не визнавалися. (а.с.11-12).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно і всебічно з’ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стосовно вимог позивача з 12.05.2010 року ухвалою суду від 22.11.2010 року позов в частині вимог за період з 01.01.2005 року по 09.05.2010 року залишено без розгляду за пропуском строку звернення до суду. ( а.с.).
В судовому засідання встановлено, що позивач ОСОБА_1 учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та користується пільгами, передбаченими для осіб віднесених до 1 категорії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення НОМЕР_1 від 27.02.2003 року. (а.с.3).
З 27.01.1998 року по 09.01.2006 року- позивача було визнано інвалідом 3 групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , з 10.01.2006 року -2-ої групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
27.10.2010 року позивач звернувся до УПФУ в м. Антрацит із заявою про перерахунок підвищення до пенсії як інваліду війни. Рішенням № 114 від 03.11.2010 року в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.(а.с.4,5)
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.12.1995 року , який набрав чинності з 02.01.1996 року, встановлені розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії: інвалідам 1 групи- у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи- 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи- 200% мінімальної пенсії за віком ( частина 3 ст. 13).
Ст.. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти гарантії» передбачено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами.
Порядок вирахування мінімального розміру пенсії за віком передбачений ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року(набрав чинності 01.01.2004 року).
Так, ч.1 ст. 28 вказаного Закону, яка є чинною з 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Посилання позивача на те, що відповідач починаючи з 1.07.2006 року всупереч ст.22 Конституції України проводить нарахування надбавки до пенсії розмірі 40% мінімальної пенсії за віком , а ні в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, як це було встановлено ст.. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» (в редакції, що діяла до 1.07.2006 року). Необґрунтована, з наступних підстав.
Згідно із Законом України від 05.10.2005 року № 2939-1У «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, частину 4 статті 13 викладено в такій редакції:»інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам 1 групи- у розмірі 50% прожиткового мінімуму, інвалідам 2 групи-40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи- у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Ст..22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Але враховуючи , що Конституційний Суд України, якому ст. 47 Конституції України надано право вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України до теперішнього часу не приймав рішення про неконституційність Закону України від 5.10.2005 року № 2939-1У, то у суду не має підстав вважати, що відповідач неправомірно здійснював виплату та виплачує підвищення до пенсії у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2006 року. За таких обставин вимоги позивача про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови в перерахунку підвищення до пенсії як інваліду 2-ої групи з 12.01.2005 року в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком підлягають частковому задоволенню лише за період з 12.01.2005 року по 01.01.2006 року в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком як інваліду 2 –ої групи .
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що відповідно до положень Постанови КМУ від 3.01.2002 року № 1 № «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», розрахунок пенсій, виплачуваних відповідно до частини 4 статті 54 Закону і додаткових пенсій, здійснювався виходячи з розміру пенсії за віком 19,91 грн., оскільки з даної постанови не вбачається, що нею визначається мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення підвищеного розміру пенсії.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 20, 69-72, 159-161, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти гарантії ” , Законом України «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати по пенсії за період з 09.05.2010 року –відмовити за необгрунтованністю .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду
Луганської області О.О.Лобарчук