Справа № 2а-2959/10

                                                       П О С Т А Н О В А

                                           І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    22.12. 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої  - судді:                                                        Корчистої О.І.

при секретарі:                                                                       Глушко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька "  про визнання дій неправомірними та  про перерахунок та виплату недоплаченої суми надбавки до пенсії як інваліду війни за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року " ,-

                                                                        ВСТАНОВИВ:  

          05.10.2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача  Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, в якому зазначив, що він є ветераном війни-інвалідом війни 2-ої групи з 2003 року до цього часу мав 3 групу інвалідності, та користується правами та пільгами, встановленими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ. Відповідачем йому  не виплачувалося підвищення до пенсії в повному обсязі, передбачене ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ  (в редакції до 01.01.2006 року), тому  просить визнати неправомірною діяльність відповідача та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату  підвищення до пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року та  провести перерахунок та виплату  підвищення до пенсії на 350% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність з 19.08.2000 року по 31.12.2005 року.  

         У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про можливість розгляду справи у його відсутність.

          У судове засідання  представник відповідача не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, надав суду письмові заперечення, вказавши, що ствердження позивача щодо незастосування до нього положень статті 13 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту " від 22.10.1993 року № 3551-Х1 (далі за текстом Закон № 3551) в редакції, що діяла в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, щодо виплати інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії щодо підвищення інвалідам 3 групи-200% мінімальної пенсії за віком не відповідають дійсності. Відповідно до статті 13 Закону № 3551 інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищується : інвалідам 1 групи-у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком ; 2 групи -350 % мінімальної пенсії за віком;3 групи 200% мінімальної пенсії за віком  (частина 3 статті 13 в редакції Закону № 458/95 -вр від 23.11.1995 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 488/95-вр від 22.12.1995 р.). У зв'язку із встановленням з 01.03.1996 року мінімальної пенсії за віком у ромірі 1500 тис.крб..(або 15,00 грн.) Кабінет Міністрів України постановою " Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01.03.1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01.03.1996 року " від 19.03.1996 року № 342 постановив:1.збільшити з 01.03.1996 року в 1,899 рази пенсії, призначені органами соціального захисту населення відповідно до Законів України " Про пенсійне забезпечення" (1788-12),"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (2262-12) і "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12).Відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11.10.1995 року (373/95-вр),Кабінет Міністрів України постановою " Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01.08.1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються  після 01.08.1996 року від 26.07.1996 року № 831 постановив ; 1.збільшити з 01.08.1996 року в 1,108 рази пенсії, призначені органами соціального захисту населення відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) і " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) з урахуванням передбачених чинним законодавством надбавок (підвищень), додаткової пенсії. А саме,1500 тис.крб. х1,108 =1662 тис.крб.. або 16,62 грн. З 01.08.1996 року по 31.12.2005 року позивачу була нарахована та виплачувалася надбавка як інваліду війни 3 групи у розмірі  33,24 грн.( 16,62 х200%). Отже, станом на 01.01.2006 року відповідачем були чітко виконані приписи статті 13 Закону № 3551,Постанов КМУ від 19.03.1996 року № 342,від 26.07.1996 року № 831,щодо виплати інвалідам війни  пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання, що виплачується замість пенсії щодо підвищення інвалідам 3 групи-200 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до статті 13 Закону № 3551 в редакції, що діє з 01.01.2006 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються : інвалідам 1 групи-у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ; 2 групи -40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 3 групи-30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .(частина статті 13 в редакції Закону № 458 /95-ВР від 23.11.1995 року ; із змінами ,внесеними згідно із Законами № 488/95 -ВР від 22.12.1995 року ,№ 2212-1У (2212-15) від 18.11.2004 року; в редакції Закону України № 2939-1У (2939-15) від 05.10.2005). Розмір даної надбавки позивачу з 01.01.2006 року склав 105,50 грн. та в подальшому перераховується виходячи із нового розміру прожиткового мінімуму. Просили у задоволені позову відмовити ,наполягали на застосуванні судом наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

         Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити  з наступних підстав.  

         Судом встановлено, що позивач є  учасником ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, має правовий статус ветерана війни - інваліда війни 2 групи з 01.03.1998 року, що підтверджується копією посвідчення та довідкою  МСЕК (арк..с.11,12,13).

          Позивач 30.08.2010 року звертався до відповідача  з заявою про виплату підвищення до пенсії як ветерану війни - інваліду війни 2 групи, але листом № 438/3-10-01-04 від 08.09.2010 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії (арк..с.4-5) .  

         Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції до 01.01.2006 року визначено, що  інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується:   інвалідам війни 1 групи у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи - 350% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи - 200% мінімальної пенсії за віком.  

          Відповідач мотивував свої дії наявністю постанов Кабінету Міністрів України, що визначали інший розмір підвищення. А саме, постановами Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 342 "Про підвищення розмірів пенсій призначених до 01 березня 1996 року та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01 березня 1996 року" та від 26.07.1996 року № 831 "Про підвищення розмірів пенсій призначених до 01 серпня 1996 року та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01 серпня 1996 року" мінімальна пенсія за віком з 01.09.1996 року встановлена у розмірі 16 гривень 62 копійки. Розмір підвищення інваліду війни 3 групи з 01.08.1996 року по 31.12.2005 р. 33 гривень 24 копійок (16,62*200%).    

            Згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та гарантії", мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами.

             Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній  життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017, який набув чинності з 01.11.2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який  відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.  

              Не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року базовим для обчислення розміру спірної пенсії слід брати суму 19 грн. 91 коп.,  оскільки з вказаної Постанови не вбачається, що  вона визначає  мінімальний  розмір пенсії  за віком для  встановлення підвищеного розміру пенсії.  

               До того ж, суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку  суду, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

               Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

              Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.  

            Тобто, позивачу як інваліду війни 3 групи пенсія повинна була підвищуватись на 200% мінімальної пенсії за віком та як інваліду війни 2 групи пенсія повинна була підвищуватись на 350% мінімальної пенсії за віком

             Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

                Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.

                Позивач просить зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року. Отже, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2.ст.99 КАС України. При цьому, позивач у своєї позовній заяві  не порушує перед судом клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та не наводить поважних причин пропущення строку звернення до адміністративного суду, тобто поважні причини пропуску строку відсутні.

                   Відповідно до ч.1.ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. У зв'язку з тим, що відповідач УПФУ в Пролетарському району м. Донецька  наполягає на застосуванні судом наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду та зазначає  це як шкоду, яка завдана здоров'ю, суд вважає, що позовні вимоги стосовно перерахунку пенсії та виплати недоплачених  сум надбавок до пенсії  як інваліду війни  не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення  до адміністративного   суду.  

              Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-  

                                                                        ПОСТАНОВИВ:  

               У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька " про визнання дій неправомірними та  про перерахунок та виплату недоплаченої суми надбавки до пенсії як інваліду війни за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року " - відмовити.

           Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

                                  Суддя                                                                             О.І. Корчиста