Справа  № 2-699/10  

      Р І Ш Е Н Н Я  

          ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ        

29    грудня    2010  року                           Липовецький районний суд                                                              

        Вінницької області  

В складі: головуючого судді     Порохового  Г.І.  

за  участю секретаря                                     Попроцькій       О.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець  цивільну справу за позовом    

ОСОБА_1  до  Споживчого  товариства «ОСОБА_1»  про  визнання  дійсним договору  купівлі-продажу  та  визнання    права  власності   на  нерухоме  майно  

            В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:    

               Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу    нерухомого  майна   від  16  вересня  2010  року, -   дійсним та визнання права власності за ним на  будівлю  кафе «Дорожне» з  господарськими  будівлями  та  спорудами,  що розташоване  по  вулиці  Леніна, 121в  в  місті  Липовець,  посилаючись  на  те,  що   придбані  ним  кафе  та  споруди,  що  входять  до   складу нежитлового  об’єкту, що  розташований  за  вищевказаною  адресою.  Він  наполягав  на  укладенні  договору  купівлі-продажу  з  дотриманням  вимог  ст. 657 ЦК  України,  однак  відповідач  вказав,  що   не  можливо нотаріально  посвідчити  даний  договір в  зв’язку  з  відмовою  міжміського  бюро  технічної  інвентаризації  об’єктів  нерухомого  майна  надати  витяг  з  реєстру  прав  власності   на  кафе «Дорожне»,  господарські  будівлі  та  споруди  в  зв’язку  з  його  реконструкцією  та  переобладнанням.  За  цих  обставин,  відповідачеві  було  відмовлено  нотаріальною  конторою  в  посвідченні  договору купівлі – продажу.  Вказує,  що  сторони  домовились  щодо  всіх  істотних  умов  договору  відповідач  передав,  а  він  прийняв  у  власність  обумовлене  договором  майно  та  сплатив  вартість  майна в сумі 57 788  гривень.  Просить   відповідно  до  приписів  ч. 2 ст. 220 ЦК України  визнати  даний  договір  купівлі-продажу  дійсним та  визнати  за  ним  право  власності  на  кафе «Дорожне» з  господарськими  будівлями.  

    В  судовому засіданні   позивач  ОСОБА_1    та  його  представник – адвокат  ОСОБА_2  позовні  вимоги  підтримали,  зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві.  

  Представник відповідача  ОСОБА_3   проти  задоволення  позову  не  заперечує,  суду  пояснила,   що    зареєструвати  це  майно  не  можливо,  оскільки  зроблено  переобладнання кафе,  а  тому  не  можливо  посвідчити договір  дарування  нотаріально.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що визнання позову не може бути прийнято судом, оскільки воно суперечить закону, а в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.    

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона, згідно ст. 10  цього ж Кодексу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов’язок доказування передбачений також і ст. 60 ЦПК України.  

Судом встановлено,   відповідно  до  договору  купівлі-продажу  від 09  березня  2006  року   продавець  Липовецька  районна  споживча  спілка   передала  у  власність покупцю – споживчому  товариству «ОСОБА_1» 12/25  часток  приміщення  кафе «Дорожне» ,  а саме:   приміщення  кафе «Дорожне»  літера «а»,  -1-1  тамбур,  площею 1,8 кв. м.; 1-2 кафе,  площею 40,4 кв. м.; 1-3  кухня,  площею 10,7 кв. м.;  1-4 кухня,  площею 9,2  кв. м.; 15-  склад,  площею, 4,3 кв. м.;  1-6  склад,  площею 4,1  кв. м.; 1-7  склад,  площею 11, 6  кв. м.; 1-8  кафе,  площею  7,2 кв. м.;  1-9  кафе,  площею 3,0 кв. м.,  загальною  площею 92,3 кв. м., що  знаходяться в  місті  Липовець    Вінницької  області  по  вулиці  Леніна № 121 в,  а  покупець  прийняв  зазначений  об’єкт  та  сплатив  за  нього  ціну  відповідно  до  умов,  що визначені  в  договорі.    

16  вересня 2010  року  згідно  договору  купівлі-продажу,       відповідач  по даній  справі    передав  позивачеві  у  власність  приміщення  кафе «Дорожне»,  що  розташоване  в  місті  Липовець  по  вулиці Леніна, 121 «а»,  загальною  площею 140,3 кв. м.  з  господарськими  будівлями  та  спорудами:  господарський  склад,    убиральня,  криниця,  огорожа, огорожа,  хвіртка,  огорожа,  ворота,  каналізаційна  яма.  

Із  технічного  паспорту  на  виробничий  будинок кафе «Дорожне»,  виготовленого  14  вересня  2010  року КП «Вінницьке  обласне  об’єднане бюро  технічної  інвентаризації  вбачається,  що   наявна  самочинно   переобладнана  площа  приміщень: 2-  залу; 4- кухні;  5  -  комори; 6 –коридору;  7-роздягальні; 8-  туалету; 9 – умивальника; 10- зали,  що  в  договорі  купівлі-продажу  від 16  вересня 2010  року, який  просить  визнати  дійсним  позивач,  є  предметом  договору  дарування  

Продаж  вказаного  нерухомого  майна  вчиняться  за 57788  гривень, які  отримані  покупцем  до  оформлення  цього  договору.   Актом  прийому-передачі  від  16  вересня 2010  року вказане  нерухоме  майно  передано  покупцеві.  

Даний виробничий будинок є  нерухомим майном. Тобто,  договір купівлі-продажу  зазначеного майна укладається у письмовій формі і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Договір,  про дійсність  якого ставиться питання,  також містить  положення про обов’язковість нотаріального посвідчення.     Як встановлено судом,  відповідач не ухиляються від його нотаріального  посвідчення, а просто не   може    посвідчити  договір  купівлі - продажу у нотаріальному порядку, в зв’язку з  відмовою  бюро  технічної  інвентаризації  видати Витяг  з  реєстру  прав  власності  на  кафе «Дорожне»,  господарські  будівлі  та  споруди  в  зв’язку  з  його  переобладнанням  та  реконструкцією.    

    У відповідності до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.    

Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Частина друга ст. 220 ЦК України закріплює положення, що  якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.    

Судом також встановлено, що можливість нотаріального посвідчення правочину не втрачена.  

В той же час, у п.13  постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» роз’яснено, що  вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини  другої статті 220  ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін  

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд не  може прийняти визнання  позову  відповідачем,  оскільки  це суперечить закону, та в задоволенні позову відмовляє.    

На підставі  ст.  ст. 220,  657 ЦК України, п.13  постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», керуючись ст. ст. 10,60, 208-209, 212-213 ЦПК  України, суд    

  В  И  Р  І  Ш  И  В:    

  Відмовити  в  задоволенні  позову  ОСОБА_1    до  Споживчого  товариства «ОСОБА_1»   про  визнання  договору  купівлі – продажу  дійсним  та  визнання  права  власності  на  нерухоме  майно..    

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після закінчення цього строку рішення набирає законної сили, якщо не буде подано апеляційної скарги на рішення суду.    

  Суддя                                                                     Г.І.  ПОРОХОВИЙ