№2-а-337/10 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2010 року. Орджонікідзівський міський суд Дніпропетровської області в складі суду: головуючого – судді Нижника М.М., при секретарі – Поліщук О.А.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій ГУПтаСЗН виконкому Дніпропетровської обласної державної адміністрації неправомірними та стягнення завданої матеріальної шкоди внаслідок недооплати одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій в Афганістані до дня 5 травня, --
В С Т А Н О В И В:
Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав по підставам вказаним у позовній заяві, просить визнати протиправними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати йому, не в повному обсязі у 2010 році щорічної разової грошової допомоги до дня 5 травня, як учаснику бойових дій, передбаченої ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на його користь завдану йому матеріальну шкоду в розмірі недоотриманої суми у 3150 (три тисячі сто п’ятдесят) грн.. 00 коп., щорічної разової грошової допомоги до дня 5 травня 2010 року, як учаснику бойових дій, нарахування якої передбачено ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, про причину неявки до початку судового засідання не повідомив, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач по справі – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником бойових дій в Афганістані, що підтверджується посвідченням серії АА № НОМЕР_1 від 16.02.1996 року, виданим Орджонікідзевським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області (а.с.7).
Як учасник бойових дій в Афганістані знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення м. Орджонікідзе.
Відповідно до ч.5 пункту 22 статті 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-Х 11 від 22.10.1993 року в редакції від 04.07.2002 року, яка набрала чинності 31.07.2002 року, (далі Закон про ветеранів) учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а саме:- мінімальний розмір пенсії за віком встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визнав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Зокрема ВАСУ в своїх ухвалах, роз’ясненнях вказує на таке:
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи виплат, доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, при розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком чи різних виплат, доплати до пенсії, передбачених законодавством, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Всупереч вимог вказаного Закону про ветеранів позивачеві, як учаснику бойових дій, разова грошова допомога до 5 травня в 2010 році виплачена відповідачем не в повному обсязі, а саме виплачена в сумі 380,00 грн.
Відповідно від зміни розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-VІ мінімальний розмір пенсії за віком з 01.04.2010 р. встановлено в розмірі 706,00 грн.
Фактично позивач повинен був отримати до 5 травня 2010 року наступну суму щорічної одноразової допомоги: 706 грн. х 5 = 3 530 грн. - 380 грн. (отриманих) = 3 150 грн. Всього недоплата складає : 3 150 грн.
На письмовий запит позивача від 10.06.2010р. і прохання добровільно доплатити разову грошову допомогу до 5 травня до розмірів, передбачених частиною 5 статті 13 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-Х 11 від 22.10.1993 року, відповідач - відмовив йому в задоволенні заяви і повідомив його, що виплата щорічної разової допомоги здійснена згідно чинного законодавства.
Відмову Відповідача в здійсненні перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня та виплати недоотриманої суми є незаконною та неправомірною з наступних підстав:
Пунктом 20 розділу 11 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-1У від 28.12.07 р. пункт 5 статті 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-Х11 від 22.10.1993 р. був викладений в новій редакції, згідно якої „ Учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них щорічно до 5 травня грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду № 6-рп / 2007 від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині розміру щорічної разової грошової допомоги та положення п.13 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині зупинення на 2007 рік дії ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплати учасникам бойових дій разової грошової допомоги у сумі 280 гривень.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зазначено, що Закон України «Про державний бюджет України» є основним фінансовим документом і через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини у інших сферах суспільного життя. Законом України «Про державний бюджет України» не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також тим, що Конституція України не надає Закону України «Про державний бюджет України» юридичної сили вищої, ніж сила інших Законів.
Зазначені Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними, є обов'язковими для виконання на території України і остаточними.
Відповідно до вимог ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. З огляду на Конституцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерела права, реалізація особового права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Тому є чинною частина 5 статті 12 Закону про ветеранів № 3551-Х 11 від 22.10.1993 року, в редакції від 04.07.2002 р., яка набрала чинності 31.07.2002 р. згідно з якою позивачеві , як учаснику бойових дій щорічна разова грошова допомога до дня 5 травня підлягає виплаті в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має вищу юридичну силу і виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при виплаті разової грошової допомоги до Дня 5 травня відповідачам необхідно керуватися вимогами частини 5 статті 12 вказаного Закону, який передбачає право позивача на отримання разової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, тобто 5 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб встановлених у квітні - травні місяцях відповідного року.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, у випадку виникнення колізії між нормами підзаконного нормативного акта та нормами закону, при визначенні розміру разової грошової допомоги до дня 5 травня учасникам бойових дій застосуванню підлягає ч.5 пункту 22 ст.12 Закону про ветеранів, а не постанови КМУ, та визнані неконституційними норми Закону про бюджет на 2010 рік, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян, що суперечить нормам Конституції України.
Посилання Відповідача на те, що в 2010 році нібито попередня редакція статті 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-Х 11 від 22.10.1993р., була змінена статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» і тому вона не може застосовуватись, є невірним.
Вказані статті Бюджетів не змінюють конкретно статтю 12 Закону про ветеранів, а лише уточнюють, що розміри державних соціальних гарантій на ці роки визначаються залежно від прожиткового мінімуму, які встановлюються відповідними законами України, Бюджетним Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, у зв'язку з бездіяльністю та неправомірними діями Головного управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпропетровської обласної державної адміністрації при нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до дня 5 травня, порушили конституційні права позивача - право на соціальний захист, право на одержання щорічної грошової допомоги в повному обсязі, встановленого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993р., чим завдали матеріальної шкоди.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 55, 56, 64 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 17, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.2, 6, 9 – 15, 17, 18, 69, 86, 158, 159 - 163, 167 КАС України, суд,--
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, не в повному обсязі у 2010 році щорічної разової грошової допомоги до дня 5 травня, як учаснику бойових дій, передбаченої ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 завдану йому матеріальну шкоду в розмірі недоотриманої суми у 3150 (три тисячі сто п’ятдесят) грн.. 00 коп., щорічної разової грошової допомоги до дня 5 травня 2010 року, як учаснику бойових дій,нарахування якої передбачено ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Орджонікідзівський міський суд в строк 10-ти днів.
Суддя:________________________