Справа № 2-4908\10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року Василівський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.
при секретарі - Пархоменко Н.Є.,
представників відповідача Павловської О.Ю., адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого структурного підрозділу «Василівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» про визнання недійсним контракту, поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом, який в подальшому уточнила, до відокремленого структурного підрозділу «Василівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» про визнання недійсним контракту, поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 15.09.1986 року вона працювала викладачем у Василівському коледжі. З 27.05.2006 року, згідно наказу № 29-К від 27.05.2006 року була переведена на посаду заступника директора з навчальної роботи. 28.08.2010 року наказом № 182-К від 27.08.2010 року її звільнено у зв'язку із закінченням строку дії контракту, на підставі п.2 ст.36 КЗпП. Вважає звільнення незаконним, оскільки воно здійснено на підставі закінчення строку дії контракту від 01.09.2006 року, який її примусили підписати, крім того, наказ про укладення з нею контракту у вересні 2006 році виданий не був. Наказом № 03-К від 04.01.2006 року вона була прийнята на посаду заступника директора з навчальної роботи після звільнення у зв'язку із реорганізацією технікуму на контрактній основі, проте сам контракт укладений не був, що є порушенням п.3 ч.1 ст.24 КЗпП, у відповідності до якого, контракт може бути укладений лише у письмовій формі. Наявність наказу про прийняття на роботу за контрактом від 04.01.2006р. при відсутності контракту та наявність контракту від 01.09.2006р., до підписання якого вона була примушена, при відсутності наказу, прямо порушує вимоги п.9 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.1994 року № 170, згідно якого контракт є підставою для видання наказу та набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті. Вважає, що встановлення у контракті від 01.09.2006 року строку його дії, є прямим порушенням норми ст.9 КЗпП, п.5 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, п.5 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року, згідно до яких умови договору (контракту), що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, вважаються недійсними. Зміст контракту від 01.09.2006 року не містить жодного положення, спрямованого на захист її прав, забезпечення професійної реалізації тощо, а навпаки - строковий характер контракту ускладнює її положення, знижує реальність гарантій її трудових прав, погіршує її положення порівняно із умовами праці за договором на невизначений термін, за яким вона попередньо працювала. Також вважає безпідставним встановлення в контракті строку його дії, оскільки характер та умови роботи заступника директора з навчальної роботи не припускають будь-якої невизначеності, вони вимагають плановості, стабільності, передбачуваності тощо, тому не можуть носити строковий характер. Зазначені незаконні дії відповідача призвели до її глибоких моральних страждань, вона втратила душевний спокій, всі нормальні життєві зв'язки, оскільки за 2,5 роки до настання пенсійного віку втратила роботу, яка є сенсом її життя, так як протягом 30 років вона творчо й небайдуже відносилася до професії, студентів, колег, була спрямована до фахового вдосконалення, не мала жодного стягнення, а навпаки заохочення. Та вважає, що незаконними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яку він повинен відшкодувати на підставі ст.237-1 КЗпП. Просить визнати контракт, укладений з нею 01.09.2006 року недійсним; визнати недійсним наказ № 182-К від27.08.2010 року про її звільнення з посади заступника директора з навчальної роботи відокремленого структурного підрозділу «Василівський коледж ТДАТУ»; поновити її на посаді заступника директора ВСП «Василівського коледжу ТДАТУ»; стягнути з відокремленого структурного підрозділу «Василівський коледж ТДАТУ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2010 року до розгляду справи в суді, в сумі 4981,51 грн. за кожен місяць та зобов’язати відокремлений структурний підрозділ «Василівський коледж ТДАТУ» відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Суду пояснила, що наказу про укладення з нею контракту 01.09.2006 року відповідачем видано не було. Про існування даного контракту знала. Оспорюваний контракт з нею був укладений під моральним тиском з боку директора ОСОБА_2 та була вимушена підписати контракт, щоб залишитися працювати в технікумі в подальшому. Зі скаргами на застосування психологічного примусу з боку керівництва, не зверталася. Під час підписання даного контракту, його зміст не читала, примірник контракту отримала лише у день свого звільнення.. З приводу постійних хвилювань, безсоння, загострення хронічних хвороб внаслідок незаконних дій відповідача, до медичних установ не зверталася. Наполягає на задоволенні позовних вимог за підставами, викладеними у позовній заяві
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Суду пояснила, що працює директором ВСП «Василівський коледж ТДАТУ» та нею зі своїми заступниками були укладені контракти за типовою формою. Укладений 01.09.2006 року з позивачем ОСОБА_1 контракт жодним чином не порушує її законних прав та інтересів. ОСОБА_1 є дуже грамотним працівником та педантичною особою, та ніколи б не підписала контракт, попередньо не ознайомившись з його змістом. Будь-якого психологічного тиску на ОСОБА_1 не здійснювалося, адміністрація перед вибором її не ставила, оскільки якби ОСОБА_1 не уклала оспорюваний контракт, то залишилася би працювати на посаді викладача. Заперечень чи скарг стосовно недійсності контракту від ОСОБА_1 не надходило, вона спокійно працювала та виконувала свої посадові обов»язки. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача Павловська О.Ю. заявлені позовні вимоги не визнала, вважає позов необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити за підставами, викладеними у запереченнях проти позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 за тими підставами, що строк звернення до суду з приводу визнання контракту недійсним сплинув та позивач не звертається до суду із заявою про його поновлення. Крім того, викладені у позові обставини не відповідають дійсності, оскільки в позові зазначено, що позивач була прийнята на роботу 15.09.1986 року викладачем у Василівському технікумі, з 27.05.2006 року згідно наказу 29-К від 27.05.2010 року була переведена на посаду заступника директора з навчальної роботи. 28.08.2010 року наказом №182-К від 27.08.2010 року була звільнена в зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП. Своє звільнення вважає безпідставним та незаконним, здійсненним з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, зазначає, що її примусили підписати контракт, проте не викладені обставини: хто, коли, навіщо і яким чином примушував її підписати контракт. У зв'язку з реорганізацією Василівського державного аграрного технікуму у відокремлений структурний підрозділ «Василівський аграрний технікум Таврійської державної агротехнічної академії» шляхом ліквідації виникла необхідність звільнити працівників, у тому числі і ОСОБА_1 з посади заступника директора навчальної роботи, про що була зроблена запис у трудовій книжці. Ліквідація була проведена на підставі Наказу Міністерства аграрної політики України від 04.10.2005 року №531 «Про створення регіональних структурних підрозділів Таврійської державної агротехнічної академії» та саме з цих підстав ОСОБА_1 наказом № 03-К від 04.01.2006 року була прийнята на посаду заступника директора з навчальної роботи на контрактній основі на підставі власноручно написаної нею заяви про прийняття її на посаду заступника директора з навчальної роботи від 04.01.2006 року. Підставою для видання наказу №03-К від 04.01.2006 року був підписаний з ОСОБА_1 контракт терміном дії до 31.08.2006 року та з цим вона погоджувалася. 01.09.2006 року зі всіма заступниками директора, у тому числі із ОСОБА_1 були укладені та підписані контракти у нової редакції, згідно Типової форми контракту з педагогічним працівником на підставі затвердженого Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти України, що є у державній власності, Наказом Міністерства освіти України №293 від 05.08.93р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №104 від 10.08.93р. зі змінами, внесеними Наказами Міністерства освіти №229 від 26.06.96р., №122 від 28.04.99р. Термін дії контракту передбачався з 01.09.06р по 28.08.2010 року. Контракти укладались з дотриманням усіх вимог чинного законодавства і не містить в собі обставини погіршення становища працівника. Також на час укладання, а в подальшому і дії контракту ОСОБА_1. не висловлювала претензії і не скаржилася на умови контракту, із заявами про внесення змін до нього не зверталися. 29.06.2010 року ОСОБА_1 під підпис була попереджена про закінчення строку дії контракту. 05.08.2010 року на засіданні приймальної комісії коледжу, на якому була присутня ОСОБА_1, як заступник голови приймальної комісії був розглянутий проект наказу про педагогічне навантаження педагогічних працівників на наступний навчальний рік. У зв'язку з закінченням терміну дії контракту з ОСОБА_1, їй було запропоновано посаду викладача, але вона відмовилась, тому на підставі закінчення дій терміну контракту, ОСОБА_1 була звільнена наказом № 182-К від 28.08.2010 року. Викладені у позові інші обставини, що укладений контракт від 01.09.06р. не містить положення спрямованого на захист її прав, знижує реальність гарантії її трудових прав встановленням терміну дії контракту, нічим не обґрунтовуються. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також жодним доказом не підтверджуються, крім того, позовні вимоги в частині визнання незаконним контракту заявлені з пропущенням передбаченого трудовим законодавством строку, тому позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані суду докази, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що 15.09.1986 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до радгоспу-технікуму «Перемога» на посаду викладача. Згідно наказу № 241 від 10.08.1998 року радгосп-технікум «Перемога» було перейменовано у «Василівський державний аграрний технікум».
27.05.2005 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника директора з навчальної роботи, про що свідчить Наказ № 29-К від.27.05.2005 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.11).
Згідно Наказу Міністерства аграрної політики України від 04.10.2005 року № 531 «Про створення регіональних структурних підрозділів Таврійської державної агротехнічної академії», Василівський державний аграрний технікум реорганізований у регіональний структурний підрозділ Таврійської державної агротехнічної академії (а.с.46,47)
03.01.2006 року ОСОБА_1 звільнено з посади в зв’язку з реорганізацією технікуму по переводу до Василівського аграрного технікуму Таврійської державної агротехнічної академії, згідно п.5 ст.36 КЗпП України. Відповідно до наказу № 01-К від 03.01.2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.12,45).
04.01.2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора з навчальної роботи по переводу на контрактній основі, згідно наказу № 03-К від 04.01.2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.13,48).
01.09.2006 року між Василівським аграрним технікумом Таврійської державної агротехнічної академії та ОСОБА_1 укладений контракт строком дії з 01.09.2006 року по 28.08.2010 р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.6,7).
Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України № 375 від 31.05.2007 року, Василівський аграрний технікум Таврійської державної агротехнічної академії перейменовано у «Василівський коледж Таврійського агротехнологічного університету».
28.08.2010 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи у зв’язку із закінченням строку дії контракту, на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, що підтверджується Наказом ВСП «Василівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» за № 182-К від 27.08.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.14).
Згідно ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, у яком строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання контракту та строк його дії можуть встановлюватися угодою сторін
Згідно Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 05.08.1993 року за № 293 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.1993 року за № 104 (далі - Положення) зазначено, що це Положення поширюється на педагогічних працівників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, науково-педагогічних працівників III-IV рівнів акредитації, що є у державній власності та відповідного до Закону України «Про освіту» та даного Положення, педагогічними, наукового-педагогічними працівниками, на яких поширюється це Положення, є: вчителі, викладачі, майстри виробничого навчання, асистенти, доценти, професори, заступники директорів закладів. Відповідно до ст.54 Закону України «Про освіту», ст.21 КЗпП України, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладання трудового договору, в тому числі за контрактом, в якому зазначається строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання контракту та строк його дії встановлюються угодою сторін та набирає чинності з моменту його підписання і може бути змінений тільки за згодою сторін у письмовій формі. На педагогічних та науково-педагогічних працівників поширюється чинне законодавство про працю (п.п.1.3,.1.5, 2.4,3.6, 3.8).
Відповідно до положень ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.
Позивачем в суді не доведено порушення його прав при укладенні контракту, оскільки 01.09.2006 року контакт з ОСОБА_1 був укладений з дотриманням вимог ст.24 КЗпП України, ст.ст.49,54 Закону України «Про освіту», обома сторонами підписаний, з умовами контракту на час його підписання позивачка була згодна, що підтверджується її підписом, який нею не оспорюється. На момент підписання контракту та протягом тривалого періоду часу його дії, позивачем ОСОБА_1 до відповідача будь-які претензії не пред’являлися, навіть і після попередження позивача про закінчення строку дії контракту (а.с.49), за виконану роботу з часу укладення оспорюваного контракту позивач отримувала заробітну плату у визначеному розмірі, заперечень не мала. Оспорюваний контракт у трудовій книжці позивача не зазначений, проте позивач не оспорює його наявність. Жодних доказів застосування до ОСОБА_1 під час укладання та підписання нею контракту будь-якого фізичного чи психологічного тиску, суду не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Ст.237-1 КЗпП України передбачено проведення відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, в порядку встановленому законодавством, у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 10000 грн. та в цій частині позову суд вважає необхідним відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки позивачем не надано суду жодних належних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Оспорюваний контракт між ОСОБА_1 та Василівським аграрним технікумом Таврійської державної агротехнічної академії укладений 01.09.2006 року, а позовні вимоги подані до суду 21.09.2010 року - тобто понад чотири роки після його укладення, крім того, на даний час строк дії контракту закінчився, тому суд вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України, клопотань щодо його поновлення та доказів пропуску строку з поважних причин, позивачем суду не надано.
Тому, за вищенаведеними підставами суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати у справі суд вважає необхідним віднести за рахунок держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 21,36, 233, 235-1,237 КЗпП України ст. 54 Закону України «Про освіту», Положенням про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, затвердженим Наказом Міністерства освіти України від 05.08.1993 року за № 293 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.1993 року за № 104, ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відокремленого структурного підрозділу «Василівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» про визнання недійсним контракту, поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО