ПОСТАНОВА  
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

Справа № 2-а-592/10  

24 грудня 2010 року Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області В.В.Чаплицький, розглянувши  в порядку скороченого провадження в м.Орджонікідзе адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -  

ВСТАНОВИВ :  

Позивач 30 листопада 2010 року звернувся до суду з позовом   в якому просить поновити строк звернення до суду з позовом, визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати йому одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі меншому ніж передбачено ст.48 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, та зобов’язати відповідача зробити перерахунок одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до вимог ст.48 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.  

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи. (а.с.6-7).  

В березні 2010 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності по захворюванню, пов’язаному з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7-8, 13-14)  

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ позивач має право на виплату йому одноразової компенсації в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.  

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836, встановлено іншій розмір компенсації, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідачем в 2010 році виплата   одноразової компенсації позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи   здійснена відповідно до Постанови КМУ № 836   «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року (а.с.12)   .  

Таким чином, наявна суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини.  

Вирішуючи даний спір, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.  

Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини.  

Суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу, без огляду на Постанову КМУ № 836 від 27.07.1996 року.  

Суд прийшов до висновку, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України не застосовуються до правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем ще й тому, що дійсно порушується конституційний принципи рівності громадян перед Законом.  

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.  

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і таким чином, як власність.  

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - обчислення і призначення разової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

На підставі викладеного, суд вважає, що розмір одноразової компенсації позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен визначатися згідно положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, який має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ № 836 від 26 липня 1995 року.  

Щодо питання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, суд вказує на те, що відповідачем було здійснено виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в червні 2010 року, таким чином, позивачем при зверненні з позовом до суду 30 листопада 2010 року не було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України.  

Суд вважає, що відповідач повинен здійснити позивачу перерахунок і забезпечити виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент встановлення позивачу інвалідності, з урахуванням фактично отриманої суми такої компенсації.  

Керуючись ст.ст.2, 3, 7-12, 69-71, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, ст.ст.75, 92 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, суд -  

  ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.  

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі меншому ніж передбачено ст.48 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент встановлення ОСОБА_1 інвалідності, з урахуванням фактично отриманої суми такої компенсації.    

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя                                                                                      (підпис)                                                        В.В.Чаплицький  

Копія вірно:  

Суддя Орджонікідзевського  

міського суду Дніпропетровської області                                                                                                ОСОБА_2