0555                                 Справа № 2-1442/10

РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2010 року Ясинуватський міськрайонний  суд Донецької області у складі:    

головуючого судді                                                           Черноти С.В.    

при секретарі                                                                     Борисової Н.Г.

за участю:

позивача                                                                             ОСОБА_1

відповідачів                                                                       ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідачів                                                 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про виселення з  квартири,-

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою вказавши, що позивачу  відповідно до свідоцтва від 20.05.2010 року виданого приватним нотаріусом Ясинуватського міського нотаріального округу (реєстр №611), відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (із змінами і доповненнями), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 745/4038, та на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Пухальським С. Є. 06 травня 2010 року, належить на праві власності майно, що складається з:

двокімнатної квартири, загальною площею 51,5 кв. м., в тому числі житловою площею 28,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке придбане ОСОБА_1 за 78500,00 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот) гривень, що раніше належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1993 року комісією по приватизацію державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської ради на підставі рішення від 19.03.1993 року за № 4/22, зареєстрованого комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації міста Донецька за номером запису 4636, в книзі номер 36, реєстраційний номер 13260834.  

На даний час в квартирі зареєстровані і проживають ОСОБА_5,  ОСОБА_3, ОСОБА_2, які позивача в квартиру не впускають, добровільно з квартири не веселяються, чим перешкоджають позивачу володіти та користуватися власною квартирою, використовувати квартиру для власного проживання, та проживання членів моєї сім’ї.

Просить суд виселете з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5,  ОСОБА_3, ОСОБА_2.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі надавши пояснення відповідно до обставин позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечували пояснили, що дійсно у травні місяці поточного року позивач приходив за даною адресою і пред’явив до них вимоги про виселення, так як він власник квартири, також їм про це відомо з отриманих   документів, але виселятися не збираються, так як  вважають, що відчуження квартири було здійснено з порушенням закону .

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають право на проживання в спірній квартирі є наймачами даної квартири і в порушення вимог закону позивач письмово не попередив відповідачів про виселення з квартири.

Суд вважає за можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки ОСОБА_5, яка утримується під вартою у Донецькому слідчому ізоляторі,  згідно до вимог п.6 ст.76 ЦПК України, відповідачці було вручено судові документи та до суду надійшло пояснення відповідачки  відповідно до яких остання позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала з тих підстав, що продаж квартири було здійснено з порушенням закону .

Суд, заслухавши пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва від 20.05.2010 року виданого приватним нотаріусом Ясинуватського міського нотаріального округу (реєстр №611), відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (із змінами і доповненнями), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 745/4038, та на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Пухальським С. Є. 06 травня 2010 року, належить на праві власності майно, що складається з:

двокімнатної квартири, загальною площею 51,5 кв. м., в тому числі житловою площею 28,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке придбане ОСОБА_1 за 78500,00 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот) гривень, що раніше належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 березня 1993 року комісією по приватизацію державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської ради на підставі рішення від 19.03.1993 року за № 4/22, зареєстрованого комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації міста Донецька за номером запису 4636, в книзі номер 36, реєстраційний номер 13260834.  

На даний час в квартирі зареєстровані і проживають ОСОБА_5, якій дана квартира належала на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.1993 року, а також члени сім’ї ОСОБА_5 -   ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Останні позивача в квартиру не впускають, добровільно з квартири не виселяються, чим перешкоджають позивачу володіти та користуватися та розпоряджатися власною квартирою, що також не заперечується відповідачами в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 41 Конституції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17.07.1997 року, ст..ст.316, 317, 319, 321 закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право власника володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Способи захисту права власності передбачені нормами ст..16, 386, 391 ЦК України.

З викладених судом обставин вбачається, що у позивача  виникли цивільні права, а також підстави для їх захисту.  

Права власника квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливо  лише з підстав, передбачених законом.

З урахуванням положень ч.1 ст.156 ЖК України, ч.1 ст.405 ЦК України вбачається, що виникнення права членів сім’ї власника квартири на користування квартирою залежить від наявності права власності особи на квартиру, а відтак - припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів її сім’ї на користування цієї квартирою.  

Відповідно  до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно  до вимог ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно  до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі викладеного, оцінюючи наведені у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності, суд вважає   необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з  квартири  – задовольнити. Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1.  

Згідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.  

Таким чином стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають сплачені судові витрати у розмірі 45 грн. 50 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,57, 58,59,60, 209. 212, 214-215,  218  ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з  квартири  – задовольнити.

Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1.  

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 45 грн. 50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя