ПОСТАНОВА  
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

Справа № 2-а-583/10  

16 грудня 2010 року Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області В.В.Чаплицький, розглянувши  в порядку скороченого провадження в м.Орджонікідзе адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -  

ВСТАНОВИВ :  

Позивач 25 листопада 2010 року звернувся до суду з позовом   в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі меншому ніж передбачено ст.48 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.  

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи. (а.с.6-8).  

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.  

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, встановлено іншій розмір щорічної допомоги на оздоровлення.  

Таким чином, відповідачем в 2010 році виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась відповідно до Постанови КМУ № 562   «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року   .  

Таким чином, наявна суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини.  

Вирішуючи даний спір, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.  

Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини.  

Суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу, без огляду на Постанову КМУ № 562 від 12.07.2005 року.  

Суд прийшов до висновку, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України не застосовуються до правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем ще й тому, що дійсно порушується конституційний принципи рівності громадян перед Законом.  

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.  

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і таким чином, як власність.  

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - обчислення і призначення разової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

На підставі викладеного, суд вважає, що розмір грошової допомоги на оздоровлення позивачу, як особі, що є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідом 3 групи, повинен визначатися згідно положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, який має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.  

Суд вважає, що відповідач повинен здійснити позивачу перерахунок і забезпечити виплату грошової допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги за зазначений період.  

Вирішуючи питання про визначення базової мінімальної пенсії за віком при нарахуванні допомоги на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ суд зазначає наступне.  

Суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, який згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.  

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цією статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Керуючись ст.ст.2, 3, 7-12, 69-71, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, ст.ст.75, 92 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, суд -  

  ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити.  

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі меншому ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області нарахувати ОСОБА_1 недоплачені кошти на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги.    

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя                                                                                      (підпис)                                                        В.В.Чаплицький  

  Копія вірно:  

Суддя Орджонікідзевського  

міського суду Дніпропетровської області                                                                                                В.В.Чаплицький