Справа № 2а-1687/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010р. суддя Полтавського районного суду Полтавської області Кіндяк І.С., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання виплатити одноразову компенсацію при встановленні інвалідності відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання виплатити одноразову компенсацію при встановленні інвалідності відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В позовній заяві вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом 2 групи з 21.08.2010 року. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачено одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
26.07.2010 року він звернувся із заявами до відповідачів з проханням виплатити йому одноразову компенсацію за 2 групу інвалідності у розмірах передбачених законом. В подальшому від обох установ отримав відмову в перерахунку із зазначенням, що вказана допомога встановлена Постановою Кабміну №836 від 26.07.1996 р. із зазначенням, що одноразова компенсація нарахована відповідно до чинного законодавства.
Вважає такі дії відповідачів неправомірними, зважаючи на положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» загальна сума до сплати має скласти 45 мінімальних заробітних плат, та позивач вважає, що розмір мінімальної заробітної плати на час встановлення інвалідності становила 888 грн., а тому сума виплати має складати не менше 45 х 888 = 39960 грн. Однак вказана сума компенсації йому не виплачено і безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті цієї суми, Просить суд визнати неправомірними дії відповідачів у здійсненні перерахунку та виплаті одноразової компенсації за 2 групу інвалідності в розмірах, що передбачені ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов»язати відповідачів зробити перерахунки, до нарахувати та вчинити дії по виплаті йому донараховних сум.
В своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача - Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві.
В судове засідання позивач, представники відповідачів не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви, в яких заявили клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження.
Суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_1 від 15.09.2010 року (а.с.6) та на нього поширюється дія Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28 лютого 1991 року зі змінами та доповненнями. ОСОБА_1 21.08.2010 року була встановлена безстроково 2 група інвалідності по захворюванню, пов’язаному з роботою по ліквідації наслідків ЧАЕС (а.с.8).
П озивач звернувся до відповідачів з заявою про проведення перерахунку та виплату одноразової компенсації як інваліду 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат виходячи з вимог Закону « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
27.10.2010 року він отримав відповідь Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області, 04.11.2010 року отримав відповідь УПСЗН Полтавської РДА, в яких роз’яснено, що згідно розпорядження від 02.11.2010 року йому була призначена одноразова компенсація за встановлення 2 групи інвалідності в розмірі 284,40 грн., підставою для призначення та виплати даної допомоги є постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836, а тому зазначена виплата проведена згідно чинного законодавства.
Проаналізувавши норми діючого законодавства, судом встановлено наступне.
Так, зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, відповідно до яких: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
А тому, частина перша ст. 48 діяла станом на 2010 рік та діє на даний час в редакції змін Закону від 06.06.1996 № 230/96-ВР: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат".
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникають внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 48 цього Закону - виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого та р озмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, будь-яких інших змін до частини першої, шостої та сьомої ст. 48 базового Закону станом на 2010 рік внесено не було.
Таким чином, дії відповідача УПСЗН Полтавської РДА щодо не здійснення нарахування одноразової компенсації за шкоду здоров’ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат є неправомірними та такими, що порушують права та інтереси позивача.
Доводи відповідача Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про те, що виплату сум компетенційних виплат слід проводити в межах бюджетних асигнувань суд не може прийняти до уваги, оскільки обмеження соціальних виплат учасникам ліквідації аварії на ЧАЄС суперечить вимогам Конституції та Законів України.
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача УПСЗН Полтавської РДА, які викладені у відповіді позивачу від 04.11.2010 року про те, підставою для призначення та виплати даної допомоги є постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 з наступних підстав.
Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної пенсії, а не постанови КМ України .
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В абз.6 п.4 описової частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року по справі № 1-21, Конституційний Суд України визначив зміст поняття "звуження змісту прав і свобод" – це зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Але, при цьому, слід звернути увагу на те, що Верховна Рада України делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення виплат, що регулюються базовим Законом №796-ХІІ, не надавала йому права змінювати розмір пенсій та інших виплат в сторону зменшення.
Більше того, враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71 (ЗУ № 231-V від 05.10.06р.), а якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом. Частиною 1 ст. 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим законом) підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім — своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Згідно ст.ст. 8, 22 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Ууоппє уап Оиуп V. Ноте ОґГісе (Сазе 41/74 уап Биуп V. Ноте (Жісе).
Також, відповідно до правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року, у справі Качко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, та у випадках, коли набуття чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин, застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м.Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007р.N790, пунктом 2 закріплено, що Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови районної держадміністрації, актами відповідного органу місцевого самоврядування, а також положенням про управління.
Одними із основних завдань управління є: забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про працю, зайнятість, трудову міграцію, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист та соціальне обслуговування населення, у тому числі громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат,встановлених законодавством; забезпечення виплати передбачених законодавством компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; (розділ 3 Типового положення).
Управління відповідно до покладених на нього завдань, організовує роботу з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та забезпечує відповідно до законодавства їх соціальний захист; забезпечує надання відповідно до законодавства державної допомоги інвалідам, а також інших видів державної допомоги (розділ 4 п. 33 Типового положення).
Отже, обов’язок по нарахуванню та здійсненню контролю щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» покладено саме на органи Управління праці та соціального захисту населення.
Типовим положенням «Про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат», затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 25.04.2006р. № 147, закріплено, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є державною установою і підпорядковується головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної (у місті Києві – Головному управлінню соціального захисту населення міської) державної адміністрації (розділ 1).
Одними із головних завдань Центру є (розділ 3): п. 3.2. Підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат (далі – соціальна допомога, інші грошові виплати). П. 3.3. Здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Центр відповідно до покладених на нього завдань (розділ 4):
4.1. Здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств, організацій та установ.
4.2. Перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків.
4.5. Готує та передає органам праці та соціального захисту населення документи з питань виплати соціальної допомоги, інших грошових виплат через державні підприємства зв'язку та установи банків.
4.6. Разом з регіональними органами праці та соціального захисту населення та під їх керівництвом: уживає заходів до попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Отже, обов’язок щодо проведення виплат соціальної допомоги та інших видів грошових виплат, які були призначені органами праці та соціального захисту населення покладено на Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. . При цьому, в повноваженнях Центру немає функції здійснення нарахування будь-яких грошових виплат.
Таким чином, враховуючи обсяг повноважень відповідачів – Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавські області, які закріплені у відповідних Типових положеннях, то суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено коло відповідачів, оскільки обов’язок щодо нарахування соціальних виплат та інших грошових виплат лежить на УПСЗН Полтавської РДА, а обов’язок щодо забезпечення оформлення виплатних документів, призначених виплат органами праці соціального захисту населення, та їх відправку на виплату, тобто обов’язок щодо виплати, – лежить на Центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що УПСЗН Полтавської РДА, повинен був нарахувати та сплатити позивачу одноразову компенсацію у відповідності з приписами діючої норми частини першої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судові витрати необхідно віднести за рахунок держави, оскільки сторони відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» звільнені від їх оплати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 8, 19, 22, 46, 64, 75, 92, 124, 152 Конституції України, Рішеннями КСУ від 11.10.2005 року по справі № 1-21, від 22.05.2008 року за № №10-рп2008, ст. 48, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції ЗУ від 06.06.1996 № 230/96-ВР, від 05.10.2006 року, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.12.2006р. № 3477-IV, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області щодо не здійснення ОСОБА_1 нарахування одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області провести перерахунки, донарахувати ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом 2 групи, відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та зобов’язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести відповідні виплати.
Судові витрати в повному обсязі віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень, в порядку ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя :