Справа № 2а-1635/2010 рік  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 листопада 2010 року Суддя Полтавського районного суду Полтавської області в Стрюк Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду  в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними  при проведенні перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії за віком відповідно до вимог закону,  

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду до відповідача з позовом про визнання дій неправомірними при проведенні перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії за віком відповідно до вимог закону. Зазначала, що 09.04.10 подала заяву та  всі необхідні документи для перерахунку пенсії за віком з урахуванням страхового стажу і заробітної плати. Їй призначена пенсія в сумі 1691,69 грн. із застосуванням показника середньої зарплати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік 1197,91 грн. На звернення позивачки, відповідач надав відповідь від 15.10.10, в якій вказав, що перерахунок пенсії у 2010 році, відповідно до пп.3 п.11 постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530, проводиться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. Вважає, що застосування вказаного показника порушує її права на пенсійне забезпечення.

Просила визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2010 р. та подальшому по нормі Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року перерахунку пенсії і складає 1650,43 грн.

В судове засідання позивачка не з’явилася, будучи повідомленим про час та місце слухання справи своєчасно та належним чином, надала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їх представника, проти заявлених вимог заперечив та зазначив, що позивачці відмовлено в задоволенні її заяви на законних підставах, оскільки перерахунок пенсії у 2010 році, відповідно до пп.3 п.11 постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530, проводиться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.07.2008 р. (а.с. 11) ОСОБА_2 є пенсіонеркою за віком та продовжує працювати, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-10).

Як вбачається з відповіді УПФ України в Полтавському районі № 101/П-06-02 від 15.10.2010 року (а.с.5-6) ОСОБА_2 дійсно здійснено перерахунок пенсії в зв’язку зі зміною стажу та заробітної плати, яку призначено з 01.04.2010 року в сумі 1866,99 грн. із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по України за 2007 рік (середній заробіток - 1197,91 грн.)

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні публічно-правові відносини щодо відмови відповідача позивачці в здійсненні перерахунку.  

Визначивши спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та

- 2  -

інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних  повноважень, крім  випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як  адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат, допомоги, захисту, пільг, що вказує про належність позивачки та правомірність її звернення.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.    

Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду  України, відповідно до ст.10  Закону України "Про пенсійне забезпечення", який є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені  в установленому порядку головні управління та управління в районах та містах, що підтверджує правомірність звернення позивачки та належність відповідача.

Правомірність звернення позивачки також підтверджується п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", згідно якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління, яким є відповідач.

Відповідно до статті 9 КАС України встановлено, що " суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; суд вирішує справи на підставі Конституції та  законів України, а  також  міжнародних  договорів,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші  нормативно-правові  акти,  прийняті відповідним органом на підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; у разі невідповідності   нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  або  іншому  правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу; якщо міжнародним договором,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом,  то  застосовуються  правила  міжнародного договору; у разі   відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що  регулює  

 -  3  -

подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних  засад  права (аналогія права).

Згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.    

Судом встановлено, що позивачка має право на даний перерахунок, але відповідачем при цьому було застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року).  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відмовляючи в задоволенні заяви, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, але на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по-різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії. Це суперечить ст.92 Конституції України, якою встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.    

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України.  

Також суд вважає, що посилання відповідача на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.  

Так, дійсно рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».  

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, згідно частини шостої резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, аналогічні корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» не вносилися.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачці є неправомірними.      

-  4  -

Суд визнавши дії відповідача неправомірними вважає за необхідне задовольнити наступну вимогу позивачки - зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити її позивачці.

Згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.    

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 09.04.2010 року, тому перерахунок пенсії позивачці має бути здійснений з 01.04.2010  року.  

Керуючись статтями 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, статтями 2, 9, 11, 69, 71, 99, 100, 104, 160, 161, 162 КАС України,

  постановив:  

   Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю. 

     Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні  за 2007 рік - неправомірними. 

     Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня 2010  року.  

 Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Полтавський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції прийнятої у письмовому провадженні подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

 Суддя