Справа 2а-2302/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді Костюкова Д.Г.
при секретарі Скоробогатовый М.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсійного забезпечення по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, -
В С Т А Н О В И В:
28.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про перерахунок пенсії обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи. УПФУ в м. Краматорську порушує права позивача, нараховуючи йому пенсійне забезпечення з порушенням вимог законодавства. Згідно з вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її пенсія повинна складати шість прожиткових мінімумів для громадян, які втратили працездатність, з урахуванням положень ч.3 ст. 67 цього Закону. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1 категорії, призначається у розмірі: інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але відповідач йому відмовив, посилаючись на те, що йому пенсію виплачують вірно. Просить суд визнати незаконним відмову УПФУ в м. Краматорську в перерахуванні позивачу пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та додаткової пенсії згідно з вимогами ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати провести відповідача перерахунок даного пенсійного забезпечення з 01.04.2010 року.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутність та у запереченнях пояснив що, відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії встановлений абз.1 ч.1 цієї статті повинен застосовуватися виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом, у зв’язку з чим не може використовуватися до пенсій за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, позивач стоїть на обліку та отримує пенсію згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” лише з 0101.2008 року. При нарахуванні та виплаті пенсії позивачу УПФУ у м.Краматорську користувалося положеннями постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, а також положеннями постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року. Також, для проведення виплат у сумах, запропонованих позивачем, фінансування відсутнє. Крім того, відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальною підставою для призначення або перерахунку пенсії є заява громадянина, у зв’язку з чим позивач, звернувшись до УПФУ тільки 06.09.2010 року необґрунтовано просить про перерахунок пенсії за попередні роки. На підставі зазначеного, дії УПФУ у м.Краматорську вважає законними та в позові просить відмовити.
Проаналізувавши зібрані в справі докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України.
Відповідно до наданої відповідачем довідки позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку у відділі пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську та отримує пенсію по інвалідності 3 групи профзахворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.
06.09.2010 року позивач звертався до УПФУ у м. Краматорську з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності на ЧАЕС, однак йому було в цьому відмовлено.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-4, який, відповідно до його преамбули, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до п.2 ч.1 ст.8 цього Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення” за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат, передбачене ст.10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзацом 1 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до ст.16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, є обов’язком держави, відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій, у вигляді: а) державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Як встановлено судом, позивач згідно ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належить до 1 категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, та його визнано інвалідом 3 групи.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.4 ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.
Зміни, внесені до вказаних норм Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнані неконституційними.
Таким чином, з 22.05.2008 року положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають застосуванню в первісній редакції, за якою інваліди 3 групи мають право на призначення та виплату пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разу невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовій акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачці застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії зв’язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, через що УПФУ у м.Краматорську керувалося вищенаведеними постановами КМУ, суд не приймає, оскільки ототожнювати „порядок” і „розмір” в силу різного правового навантаження цих значень неможна, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.
З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання представника УПФУ на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення нарахування та виплати зазначених пенсії у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинність 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Тому в даному випадку є безпідставними посилання представника відповідача на ст.44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з приводу того, що перерахунок пенсії проводиться на підставі заяви громадянина в залежності від дати її подання. Як встановлено, позивач і раніше отримував пенсію як інвалід 3 групи, особа постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, його звернення до відповідача не стосувалася переходу на інший вид пенсійного забезпечення чи перерахунку з інших підстав, ніж пряме застосування положень статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, у зверненні позивача фактично йшлося про приведення пенсії, яка йому була призначена та яку він отримував, у відповідності з законом. Зокрема, право на продовження отримання раніше призначеної пенсії та додаткової пенсії згідно з ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підтверджується довідкою МСЕК, згідно якої йому встановлена 3-я група інвалідності безстроково.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Відмова відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є неправомірною.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правового підґрунтя для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року №2017-III, згідно ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 ст.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законах про Державний бюджет України на відповідні роки.
Таким чином, для позивача ОСОБА_1, як інваліда 3 групи та особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися виходячи з вищевказаних розмірів. Враховуючи те, що позивач почав отримувати пенсії згідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 11.03.2010 року, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 нарахування державної та додаткової пенсії у зазначених розмірах повинно було проводитись відповідачем з 01.04.2010 року.
На підставі наведеного суд вважає, що дії УПФУ у м.Краматорську щодо нарахування та виплати позивачу державної пенсії у розмірі нижчому ніж 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі нижчому ніж 50% мінімальної пенсії за віком, з 01.04.2010 року є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008. Права позивача слід поновити та заявлений ним позов слід задовольнити.
Відповідно до 89, 94 КАС України судові витрати віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4-15, 159-163, 185-186 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсійного забезпечення по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 3 групи, державної пенсії в розмірі нижчому ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі нижчому ніж 50% мінімальної пенсії за віком, та неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську в перерахунку зазначених пенсій відповідно до ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.04.2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську провести з 01.04.2010 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 3 групи, державної пенсії, розмір якої на підставі ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не повинен бути нижчим ніж 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої на підставі ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» складає 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з відповідності мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням вимог ч.3 ст. 67 даного Закону.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом. Заяву про апеляційне оскарження постанови Краматорського міського суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Донецькому апеляційному адміністративному суду через Краматорський міський суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Постанова прийнята та надрукована в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: